Гомосексуальність у сучасному спорті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Спільнота лесбійок, геїв, бісексуалів, трансгендерів, квір та інших негетеросексуальних або нецисгендерних (ЛГБТК+) спільнот поширена у спорті у всьому світі.

У 1980-х Том Ваддел, олімпійський десятиборник, провів перші гей-ігри в Сан-Франциско. З тих пір було засновано багато спортивних гей-організацій, які проводили свої змагання.

Останнім часом тенденція спрямована на відкрите прийняття спортсменів ЛГБТК +, проте, рівень прийняття може варіюватися в залежності від таких факторів, як вік спортсмена, його країна походження. Як наслідок гомофобії у спортивному співтоваристві відбулися помітні судові процеси проти цієї дискримінації.

Визначні спортсмени ЛГБТК +[ред. | ред. код]

Джон Каррі[ред. | ред. код]

Джон Каррі народився наприкінці 1940-х років, був успішним британським фігуристом.[1] Маючи свій унікальний стиль катання, Каррі виграв золоту медаль на Олімпійських іграх 1976 року в австрійському Інсбруку.[2] У тому ж році Каррі заявив, що він гей, ставши одним із перших відкритих геїв золотих медалістів. Каррі помер у віці 44 років після боротьби зі СНІДом.[3]

Біллі Джин Кінг[ред. | ред. код]

Біллі Джин Кінг — тенісистка номер один у світі, і, за словами К. К. Оттесен з Washington Post, відома як феміністична ікона.[4] Вона народилася в США в 1943 році і професійно займалась спортом протягом 1960-х та 1970-х років.[5] Через 10 років після завершення спортивної кар'єри Кінг була викрита колишньою коханкою.[6] Після цього одкровення Кінг зайняла рішучішу позицію щодо захисту прав геїв і виступала за гендерну рівність, зокрема рівну оплату праці спортсменів і спортсменок. У 2009 році Білий дім нагородив її Президентською медаллю Свободи, відзначивши причетність Кінг до просування гендерної рівності та той факт, що вона була найпомітнішою та успішною відкритою лесбійською спортсменкою.[7]

Джейсон Коллінз[ред. | ред. код]

Джейсон Коллінз, 1978 року народження, був американським професійним баскетболістом.[8] Коллінз грав у баскетболі першого дивізіону в Стенфордському університеті, де отримав відзнаку Першої команди All-Pac10 у сезоні 2000—2001. Пізніше він був прийнятий у перший раунд проекту Національної баскетбольної асоціації (НБА), де зіграв 13 сезонів.[9] У 2013 році Коллінз зробив камінг-аут у статті Sports Illustrated, написаній від першої особи за допомогою журналіста, що офіційно зробило його першим відкритим гравцем НБА.[10] Незважаючи на те, що його розкриття не відбулося без критики, Коллінз отримав позитивну підтримку та був зображений на обкладинці Топ-100 найвпливовіших людей журналу Time .[11]

Майкл Сем[ред. | ред. код]

Майкл Сем, 1990 року народження, був американським футболістом в університеті Міссурі.[12] У Міссурі, в своєму останньому сезоні в 2013 році, Сем був визнаний кращим захисником Південно-Східної конференції (SEC). Після завершення кар'єри, в інтерв'ю ESPN Сем відкрито заявив, що є геєм.[13] У наступні місяці Сем був викликаний до сьомого туру Національної футбольної ліги (НФЛ) в «Сент-Луїс Рамз», ставши першим відкритим гей-спортсменом, якого коли-небудь брали в НФЛ. Згодом, у 2014 році, Сем був нагороджений премією Артура Еша Куража ESPYS за «мужнє оголошення, що він був геєм до призову в НФЛ».[14]

Меган Рапіноу[ред. | ред. код]

Меган Рапіноу, 1985 року народження, — відома американська футболістка.[15] Рапіноу — дворазова чемпіонка світу з футболу серед жінок у складі жіночої національної збірної США з футболу, була нагороджена нагородами «Золотий бутс» та «Золотий м'яч».[16] Рапіноу відкрита лесбійка, і в 2013 році вона отримала нагороду Ради директорів Центру геїв і лесбійок Лос-Анджелеса за роль в активізації спільноти ЛГБТК +.[17] Чемпіонка світу також добре відома своєю активністю в інших суспільно важливих секторах, таких як гендерна та расова нерівність.

Гомофобія в спортивній культурі[ред. | ред. код]

Гетеронормативність, від професійного спорту до дитячої легкої атлетики, розглядають як домінантну парадигму в спортивній культурі.[18] Вона проявляється як погляд на гетеросексуальність, як на стандартну або бажану сексуальність, і цей спосіб мислення часто доводиться до крайності, що згодом робить акцент на гегемоністичній мужності.[19]Поширеність гетеронормативного мислення в легкій атлетиці призвело до спортивної культури, яка традиційно є дуже нетерпимою до гомосексуальності.[20] Це гомофобне ставлення було задокументовано особливо у підліткових видах спорту, оскільки нещодавнє дослідження Денні Осборна та Вільяма Е. Вагнера показало, що чоловіки-підлітки, які брали участь у популярних видах спорту, таких як футбол, баскетбол та бейсбол, значно частіше були гомофобами, ніж інші однолітки свого віку.[21]

У дослідженні 2009 року про добробут одностатевої молоді в США Ліндсі Уілкінсон та Дженніфер Пірсон виявили, що низька самооцінка та високий рівень депресії серед одностатевої молоді корелюються із поширеністю футболу в середній школі.[22] Дослідники соціології Сарторе і Каннінгем також виявили подібну стигматизацію щодо тренерів-гомосексуалів, оскільки, батьки середньої школи не бажають дозволяти тренувати своїх дітей когось, хто є геєм або лесбійкою.[23] Вони також виявили подібне ставлення і самих спортсменів середньої школи. Незважаючи на очевидну поширеність гомофобного мислення в спортивній культурі, останні дослідження науковців зафіксували тенденцію до зростання відкритих гомосексуальних спортсменів у середній школі та колегіальних видах спорту.[24]

Однак ця тенденція не спостерігалась у професійному спорті, де гомосексуальність залишається значною мірою стигматизованим. До прикладу, в Англійській асоціації професійних футболістів (PFA), нещодавня рекламна кампанія, розроблена PFA проти гомофобії, зазнала невдачі, оскільки жоден професійний футболіст не бажав асоціюватися з рекламою.[25] Тенденція також поширена серед англійських футбольних вболівальників. Нещодавнє дослідження, опубліковане в 2018 році, демонструє, що вболівальники часто вживають гомофобні нецензурні вирази. Дослідження виявляє, що мотивом образливої мови є те, що вболівальники «намагаються отримати перевагу для своєї команди».[26]

Соціологи, які досліджували проблему лесбійок в американському спорті в 1980-х і 1990-х роках, виявили явні та приховані механізми соціальної дискримінації.[27] Однак гомофобія стрімко падала протягом попередніх десятиліть, і дослідження показують, що ставлення до жіночої гомосексуальності в спорті покращилося.

Збільшилось число окремих спортсменів, які публічно виступають як ЛГБТК +. Крім того, останнім часом було здійснено багато спроб такими організаціями, як Національний центр прав лесбійок (NCLR), розвіяти гомофобські установки в колегіальних та професійних командних видах спорту.[28] NCLR співпрацював із San Francisco 49ers та спортивними відділеннями таких університетів, як Північна Кароліна, Флорида та Стенфорд, з метою перегляду командної політики для більш відкритого розміщення спортсменів ЛГБТК +.

Опитування Out on the Fields, ініційоване в 2015 році членами оргкомітету Bingham Cup Sydney 2014, є першим і найбільшим дослідженням, проведеним про гомофобію у спорті.[29] У ньому було опитано 9494 спортсмени з різною сексуальною ідентичністю (25 % з яких визнали гетеросексуальними). Опитування показало, що лише 1 % учасників вважали, що лесбійки, геї та бісексуали «повністю прийняті» у спортивній культурі, тоді як 80 % респондентів заявили, що були свідками або переживали гомофобію у спортивному середовищі. Рівень та випадки дискримінації за ознакою сексуальності у спорті високі, 62 % респондентів стверджують, що гомофобія частіше зустрічається в командних видах спорту, ніж у будь-якій іншій частині суспільства.

Існує також гендерна різниця відносно спортсменів-чоловіків та жінок, які виступають як ЛГБТК +. Бріттні Грінер також зробила камінг-аут майже відразу після вступу до WNBA. Це було за місяць до того, як Джейсон Коллінз відкрився, і через нього почався галас у ЗМІ, в той час як оголошення Грінер майже не було висвітленно.[30]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ Bird, Dennis L. «Obituary: John Curry.» The Independent, Independent Digital News and Media, 22 Oct. 2011, www.independent.co.uk/news/people/obituary-john-curry-1370333.html.
  2. ↑ «Innsbruck 1976.» International Olympic Committee, www.olympic.org/innsbruck-1976.
  3. ↑ Russell, Susan D. «John Curry: Triumph and Tragedy.» International Figure Skating Magazine, 10 June 2007, www.ifsmagazine.com/john-curry-triumph-and-tragedy/.
  4. ↑ Ottesen, KK. «Tennis Icon Billie Jean King on Fighting for Equal Pay for Women: 'Pressure Is a Privilege'.» The Washington Post, WP Company, 14 Nov. 2019, www.washingtonpost.com/lifestyle/magazine/tennis-icon-billie-jean-king-on-fighting-for-equal-pay-for-women-pressure-is-a-privilege/2019/08/30/4d766498-b7b0-11e9-b3b4-2bb69e8c4e39_story.html.
  5. ↑ «The Official Website of Billie Jean King.» Billie Jean King Enterprises, 2020, www.billiejeanking.com/.
  6. ↑ Ware, Susan. «The Outing of Billie Jean King.» The Perils of Celebrity and Sexuality, University of North Carolina Press, 2011, pp. 179—206. JSTOR.
  7. ↑ «Presidential Medal of Freedom.» CBS News, 12 Aug. 2009, www.cbsnews.com/pictures/presidential-medal-of-freedom/5/.
  8. ↑ «Jason Collins College Stats.» Sports Reference, www.sports-reference.com/cbb/players/jason-collins-1.html.
  9. ↑ «Jason Collins Stats.» Basketball Reference, www.basketball-reference.com/players/c/collija04.html.
  10. ↑ Collins, Jason. «Why NBA Center Jason Collins Is Coming out Now.» Sports Illustrated, 29 Apr. 2013, www.si.com/more-sports/2013/04/29/jason-collins-gay-nba-player.
  11. ↑ «Jason Collins Featured on the Cover of Time's Most Influential People Issue.» USA Today, Gannett Satellite Information Network, 25 Apr. 2014, ftw.usatoday.com/2014/04/jason-collins-featured-on-the-cover-of-times-most-influential-people-issue.
  12. ↑ «Michael Sam College Stats: College Football at Sports.» Sports Reference, www.sports-reference.com/cfb/players/michael-sam-1.html.
  13. ↑ Connelly, Chris. «Mizzou's Michael Sam Says He's Gay.» ESPN, ESPN Internet Ventures, 10 Feb. 2014, www.espn.com/espn/otl/story/_/id/10429030/michael-sam-missouri-tigers-says-gay.
  14. ↑ «2014 ESPYS.» ESPN, ESPN Internet Ventures, July 2014, www.espn.com/espys/2014/.
  15. ↑ «Megan Rapinoe: USWNT.» U.S. Soccer Official Site, www.ussoccer.com/players/r/megan-rapinoe.
  16. ↑ «Rapinoe Wins Golden Ball and Golden Boot at Women's World Cup.» France 24, 7 July 2019, www.france24.com/en/20190707-rapinoe-wins-golden-ball-golden-boot-womens-world-cup.
  17. ↑ «Megan Rapinoe: A Profile of the US Women's Co-Captain.» BBC News, BBC, 27 June 2019, www.bbc.com/news/newsbeat-48784765.
  18. ↑ Heteronormative. Oxford University Press. Архів оригіналу за 25 жовтня 2013. Процитовано 24 жовтня 2013.
  19. ↑ Archived copy. Архів оригіналу за 11 червня 2009. Процитовано 4 травня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  20. ↑ Donnelly and Young (1988) The construction and confirmation of identity in sport subcultures. Getcited.org. Архів оригіналу за 12 липня 2003. Процитовано 9 жовтня 2012.
  21. ↑ Exploring the Relationship between Homophobia and Participation in Core Sports among High School Students. Pacific Sociological Association. 50.
  22. ↑ Wilkinson, Lindsey; Pearson, Jennifer (2009). School Culture and the Well-Being of Same-Sex-Attracted Youth. Gender & Society. 23 (4): 542—568. doi:10.1177/0891243209339913. PMC 5129605. PMID 27917022.
  23. ↑ Sartore-Baldwin, Melanie (2013). Sexual Minorities in Sports: Prejudice at Play. Boulder, CO: Lynne Rienner Publishers. с. 1–10. ISBN 978-1-58826-890-7.
  24. ↑ Anderson, Eric (10 березня 2010). In the Game: Gay Athletes and the Cult of Masculinity - Eric Anderson - Google Books. ISBN 9780791482872. Архів оригіналу за 28 травня 2016. Процитовано 9 жовтня 2012.
  25. ↑ Taylor Claims Gay Issue Not Easy For Stars. The Independent. London. 12 лютого 2010. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 січня 2021.
  26. ↑ Magrath, Rory. «‘To Try and Gain an Advantage for My Team’: Homophobic and Homosexually Themed Chanting among English Football Fans.» Sociology, vol. 52, no. 4, 2017, pp. 709—726., doi:10.1177/0038038517702600.
  27. ↑ Anderson, Eric; Bullingham, Rachael (10 червня 2013). Openly lesbian team sport athletes in an era of decreasing homohysteria (PDF). International Review for the Sociology of Sport. 50 (6): 647—660. doi:10.1177/1012690213490520. Архів оригіналу (PDF) за 19 лютого 2021. Процитовано 20 січня 2021.
  28. ↑ NCLR: issues & cases _ sports _ sports project overview. Nclrights.org. Архів оригіналу за 15 жовтня 2007. Процитовано 9 жовтня 2012.
  29. ↑ Denison E, Kitchen A. (2015). Out on the Fields: The first international study on homophobia in sport. Repucom, Australian Sports Commission, Federation of Gay Games. Accessed through: www.outonthefields.com
  30. ↑ Aalai, Azadeh. Why Athletes' Coming Out Matters. Psychology Today. Процитовано 24 жовтня 2013.

Література[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гомосексуальність_у_сучасному_спорті&oldid=39836426