Гончаренко Михайло Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Андрійович Гончаренко
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження 19 лютого 1991(1991-02-19)
Запоріжжя
Смерть 23 липня 2014(2014-07-23) (23 роки)
Лозове, Артемівський район
Alma Mater Класичний приватний університет
Псевдо Медвідь
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Миха́йло Андрі́йович Гончаре́нко (1991-2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1991 року в місті Запоріжжя. Закінчив Класичний приватний університет, протягом 2012—2013 років проходив строкову службу в Президентському полку. Мобілізований в квітні 2014-го, номер обслуги, 93-тя бригада.

23 липня 2014-го біля села Лозового терористи із засідки обстріляли колону військових; Михайло знаходився в першій машині колони, отримав важке поранення. Його довезли до лікарні, але там він помер.

25 липня відспіваний в Запоріжжі. Похований в Балабиному Запорізької області.

Без Михайла лишились мама Галина Гончаренко, брат та сестра.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • 14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність III ступеня» (посмертно).
  • в травні 2015 року на будинку, де народився Михайло, загиблий в зоні АТО, відкрили меморіальну дошку його честі.
  • В лютому 2016 року на території Класичного приватного університету відкрито меморіальну дошку пам'яті Михайла Гончаренка.
  • В лютому 2016 року в Запоріжжі вулиця Панфіловців перейменована на вулицю Михайла Гончаренка.
  • 18 травня 2017 року у Запоріжжі встановили дошку з іменами полеглих військовослужбовців 93-ї бригади на одному з будинків, що розташований по вулиці, названій на честь підрозділу — «Героїв 93-ї бригади».

Джерела[ред. | ред. код]