Гончар Анатолій Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гончар.
Гончар Анатолій Григорович
Анатолій Гончар
Псевдо Анатолій Згар
Народився 23 травня 1941(1941-05-23) (82 роки)
c. Селище (Літинський район) Вінницька область
Громадянство СРСР СРСР→ Україна Україна Україна
Національність українець
Місце проживання м. Вінниця Вінницька область
Діяльність Українська література, журналістика, краєзнавство
Відомий завдяки літератор, журналіст, краєзнавець, природоохоронець
Alma mater Донецьке вище військово-політичне училище інженерних військ і військ зв'язку імені генерала армії О. О. Єпішева
Членство Національна спілка журналістів України
Військове звання полковник
Нагороди
Заслужений журналіст України
Заслужений журналіст України
Заслужений журналіст України (2000)

Гонча́р Анато́лій Григо́рович (нар. 23 травня 1941(19410523), c. Селище (Літинський район), Вінницька область) — український літератор, журналіст, краєзнавець. Член Національної спілки журналістів України, Заслужений журналіст України (2000).[1]

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 23 травня 1941 року у передмісті смт Літина — с. Селище (Літинський район) на Вінниччині. Випускник факультету журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1970). Водночас опановував журналістську справу, працюючи у газетах на українському Поділлі — тиврівській «районці» «Маяк» (від 1966 р.), літинському виданні «Радянське життя» (1967—1968 рр.).
Після закінчення у 1973 р. Донецького вищого військово-політичного училища інженерних військ і військ зв'язку до 1987 р. — кадровий офіцер на посадах у військовій журналістиці від кореспондента до редактора дивізійної газети. Серед місць служби — групи радянських військ у Чехословаччині, Польщі, Німеччині, полігон ядерних випробувань на архіпелазі Нова Земля, обмежений контингент радянських військ в Афганістані. Полковник у відставці.
Після звільнення з військової служби до 2008 р. працював у редакціях вінницької обласної газети «Подолія», щотижневика вітчизняних ВПС «Крила України», займався громадською діяльністю, перебуваючи заступником голови обласної Спілки офіцерів України (1991—1995), головою Вінницької міської Української спілки ветеранів Афганістану (1991—2010).
Від 2010 р. — на творчій роботі.[2]

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

Перша публікація у 1962 р. в газеті Московського округу ППО «На боевом посту». Відтак, автор тисяч журналістських матеріалів, понад 20 книг прози, публіцистики, поезії, хроніки, художньо-документальних оповідань, краєзнавчих розвідок українською та російською мовами. Наріжною темою досліджень і творчості стала афганська кампанія 1979—1989 рр., упорядкування відомостей і збереження пам'яті про земляків-подолян з бойовим досвідом Афганістану.

Премії та нагороди[ред. | ред. код]

Переможець багатьох творчих журналістських та письменницьких конкурсів, зокрема, радянського тижневика «Неделя» (1984) за оповідання «Хліб».

Державні, урядові та відомчі нагороди за часи військової служби.[3]

Час підбивати підсумки: що, скільки і якої якості «видав» читачам. «Що» і «скільки» — важко підрахувати. Врешті, можна прикинути ці цифри. Хоч і грубо: находив, налітав, наїздив більше 100000 кілометрів і зносив до 300 пар взуття. Напевне, коли б слова, написані мною, поставити одне за одним, то ланцюг видався такий довжелезний, що навколо обійняв земну кулю. Чим не рекорд?!

— Анатолій Гончар (з автобіографії)[4]

Бібліографія[ред. | ред. код]

Т. 1. — Худ.-докум. вид. — Вінниця: Книга-Вега, 2000. — 416 с.;
Т. 2. — Худ.-докум. вид. — Вінниця: Книга-Вега, 2002. — 504 с. — ISBN 966-621-076-2.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Гончар Анатолій Григорович (довідка) // Вінниця журналістська: довідник / ВОО НСЖУ; автор-упоряд. Володимир Лисенко. — Вінниця, 2010. — С. 53.
  2. ↑ 23 травня 2011 р. — 70 років від дня народження Анатолія Григоровича Гончара // Знаменні і пам'ятні дати Вінниччини 2011 року: хронолог. довід. / Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва; уклад. Г. М. Авраменко; ред.: М. Г. Спиця, Г. М. Слотюк; відповід. за вип. Н. І. Морозова. — Вінниця, 2010. — С. 26-27.[недоступне посилання з травня 2019]
  3. ↑ Гальчак, С. Гончар Анатолій Григорович: [біографія] / С. Гальчак // Розвиток краєзнавства у Східному Поділлі: XIX-поч.XXI ст. / С. Гальчак — Вінниця, 2011. — С. 489.
  4. ↑ Цит. по: Гончар Анатолій Григорович (довідка) // Вінниця журналістська: довідник / ВОО НСЖУ; автор-упоряд. Володимир Лисенко. — Вінниця, 2010. — С. 53.

Джерела і література[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гончар_Анатолій_Григорович&oldid=36501460