Гончар Павло Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гончар Павло Іванович
Народився 1905
Смолянка, Куликівський район, Чернігівська область
Помер 12 січня 1943(1943-01-12)
Кіровський район, Ленінградська область, РРФСР, СРСР
Учасник німецько-радянська війна
Військове звання рядовий
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гончар.

Павло Іванович Гончар (1905 - 1943) - червоноармієць Робітничо-селянської Червоної Армії, учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу (1943).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1905 року в селі Смолянка[1]. Закінчив чотири класи початкової школи, після чого працював у колгоспі в селі Семиполка Сергіївського району Північно-Казахської області Казахської РСР. У липні 1941 року був призваний на службу до Робітничо-селянської Червоної Армії і направлений на фронт Німецько-радянської війни. До квітня 1942 року червоноармієць Павло Гончар був сапером 1074-го стрілецького полку 314-ї стрілецької дивізії 7-ї окремої армії. Відзначився під час оборони Ленінграда[2].

17 квітня 1942 року під час бою виконував інженерні роботи в районі залізничної станції Свір у Підпорізькому районі Ленінградської області . Помітивши, що до підбитого радянського танка кинулася група солдатів супротивника, він вступив з нею в бій, знищивши кілька солдатів, що сприяло порятунку танка та екіпажу. 21 квітня, коли противник спробував захопити підбитий танк "КВ", Гончар кулеметним вогнем знищив кілька десятків солдатів і офіцерів супротивника. 12 січня 1943 року під час прориву блокади Ленінграда загинув у бою. Похований у братській могилі у селищі Синявино Кіровського району Ленінградської області[2].

Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про присвоєння звання Героя Радянського Союзу начальницькому і рядовому складу Червоної Армії» від 22 лютого 1943 року за «зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і виявленими при цьому відвагу і геройство» нагороджений посмертно високим званням Героя Радянського Союзу[3]. Також посмертно був нагороджений орденом Леніна[2].

Погруддя Гончара встановлено в селі Семиполка, в тому ж селі на його честь названа школа[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Нине — Куликівський район, Чернігівська область, Україна.
  2. ↑ а б в г Гончар Павло Іванович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
  3. ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему и рядовому составу Красной Армии» от 22 февраля 1943 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1943. — № 9 (215). — Число 23 (2). — С. 1. Архівовано з джерела 19 листопада 2021. Процитовано 26 травня 2022.

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
  • Юные герои Витебщины. — Минск, 1980.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гончар_Павло_Іванович&oldid=36544355