Горбоватий Василь Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Горбоватий Василь Петрович
Народився 5 лютого 1942(1942-02-05) (82 роки)
Васильківці
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність науковець

Василь Петрович Горбоватий (нар. 5 лютого 1942, с. Васильківці Гусятинського району (тепер Чортківського району) Тернопільської області) — лікар, історик, краєзнавець. Член НСЖУ, почесний член «Просвіти».

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 5 лютого 1942 року у селі Васильківці Гусятинського (тепер Чортківського) району Тернопільської області у селянській родині.

Батько — Горбоватий Петро Дмитрович (нар. 1915), освіта середня неповна. У 1944 році мобілізований до лав ЧА. Заарештований 20 вересня 1944 року ВРК СМЕРШ (ст. 54-1а, 54-11 КК УРСР) за неправдивим наклепом односельця. Згідно постанови ОН при НКВС СРСР від 6 жовтня 1945 року ув'язнений на 8 років у ВТТ з конфіскацією майна і на 5 років позбавлений прав. Покарання відбував у м. Караганда (Казахстан). Звільнений 20 вересня 1952 року і висланий у м. Красноярськ (нині РФ). Звільнений 10 березня 1956 року, але залишився мешкати у Красноярську. Реабілітований 1991 року. Ці обставини суттєво вплинули на майбутню долю сина: Василь Петрович не зміг побудувати наукової кар'єри, про яку мріяв і до якої мав схильність; мав проблеми під час офіцерської служби як військовий медик тощо.

Мати — Горбовата (з дому — Дутка) Євгенія Олексіївна (нар. 1920), володіла прекрасним музичним слухом і сильним голосом, була багаторічною учасницею сільського церковного хору. В молоді роки брала участь у дівочому крилі місцевого осередку загально-молодіжного українського Пожежно-руханкового товариства «Сокіл». Наприкінці 1980-х була активною учасницею руху за відновлення УГКЦ у селі.

Одружений. Дружина: Горбовата Лідія Петрівна, лікар-терапевт, зараз на пенсії. У шлюбі мають доньку Оксану, двох онуків,одного правнука та дві правнучки.

1948—1958 роки — навчання у Васильковецькій середній школі.

1958—1964 роки — студент Станіславського медичного інституту (нині Івано-Франківський національний медичний університет)

Після завершення навчання за отриманим скеруванням поїхав на роботу в Іркутську область РСФСР.

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

1966—1968 роки — лікар-хірург Тулунської ЦРЛ, м. Тулун, Іркутська область, РФ.

1968—1970 роки — викладач хірургії Чортківського медичного училища і травматолог Чортківської ЦРЛ (Тернопільська область)

З липня 1972 року — лікар-хірург, з жовтня 1984-го — лікар-травматолог Гусятинської центральної районної лікарні (Тернопільська область).

Багато років працював дитячим травматологом, членом призовної медичної комісії при Гусятинському райвійськкоматі. Залучався в суддівську колегію при проведенні змагань на звання кращої медичної сестри району, кращу медичну бригаду району, конкурсів серед санітарних дружин з працівників підприємств та організацій району, а також шкільних змагань юних санітарів тощо.

З 1 серпня 2019 року — на заслуженому відпочинку, маючи рівно 55 років трудового стажу.

Гусятинська Центральна районна лікарня[ред. | ред. код]

Вперше в Гусятинській ЦРЛ за безпосередньої участі Василя Горбоватого:

  • у листопаді 1972 року власними силами вперше зроблено операцію металоостеосинтезу при переломі стегна за німецькою методикою; оператор — Горбоватий В. П., асистент — Проскуровський П. А., операційна сестра (о/с) — Стойко Т. С., анестезіолог — Соцький К. І.;
  • у вересні 1974 року власними силами зроблено операцію виведення яєчка з черевної порожнини при його вродженій затримці; хірург — Козакевич М.О., асистент — Горбоватий В.П., о/с — Мацьопа М. С., анестезіолог — Соцький К. І.;
  • у 1977 році власними силами проведена операція апендектомії при правосторонньому розміщенні органів (апендикс знаходився зліва); хірург — Проскуровський П. А., асистент — Горбоватий В. П., о/с — Стойко Т. С., анестезіолог — Соцький К. І.;
  • на початку 1978 року зроблено високу ампутацію плеча при першому в Гусятинській ЦРЛ випадку газової гангрени (почалася після відкритого переламу плеча); оперував — Гаврилюк Г. З., асистент — Горбоватий В. П., о/с — Стойко Т. С., анестезіолог — Соцький К. І.;
  • у 1979 році перша операція з позаматкової вагітності поперечним (косметичним) розрізом; оперував акушер-гінеколог Стахіра П. К., асистент — Горбоватий В. П., о/с — Хорова Г. І., анестезіолог — Соцький К. І.;
  • у жовтні 1980 року власними силами проведено операцію торакотомії (розтин грудної порожнини, зашивання рани лівої легені та незначної рани перикарда); оперував — Горбоватий В.П., асистент — Стрийняк С. Т., о/с — Мацьопа М. С., анестезіолог — Соцький К. І., наркотизатор — Лихолат Д. Г.

Військова служба[ред. | ред. код]

Після закінчення медичного інституту та скерування на роботу в Іркутську область РСФСР направлений на військові офіцерські курси; 1965—1966 — курсант військового училища (м. Кемерово).

У січні 1970 року від Чортківської ЦРЛ був на 10-денних військових зборах у м. Теребовля. Навчання проводилися через напруження політичної ситуації, спричиненої подіями т. зв. Празької весни 1968—1969 років, після навчань був призваний до лав Радянської армії.

У 1970—1972 роках проходив службу в РА, в/ч 21187, м. Мукачево Закарпатської області. (Тоді ж силами армійських будівельних частин велося будівництво автодороги Стрий — Мукачево). Служив лейтенантом медичної служби — начальником медичного стаціонару військової частини у м. Мукачево.

Наказом Тернопільського облздороввідділу № 229 від 4 березня 1975 року направлений на один місяць у Київський радіо-онкологічний інститут за циклом «Онкохірургія» (у той час СРСР серйозно готувався до ядерної війни). Наказом командувача Прикарпатським військовим округом № 80 від 28 грудня 1977 року присвоєно звання капітана медичної служби.

З 4 по 29 березня 1986 року в рамках розгортання командуванням Прикарпатського військового округу проводилося вибіркова мобілізація особового складу та техніки, приписаних до Ярмолинецької мотострілецької дивізії в/ч 03543. Гусятинська, Копичинецька та номерні лікарні Гусятинського району разом із районними лікарнями Тернопільської області сформували медико-санітарний батальйон (МСБ). Командиром МСБ був майор Ню Ю.А. (кадровий офіцер), командиром медичної роти та ведучим хірургом дивізії — капітан медслужби В. П. Горбоватий. Навчанням було охоплено 8 тис. особового складу (половина розгорнутої дивізії); МСБ розгорнувся на 1/3 штату (не було медсестер, статистів, санітарок, прачок, телеграфісток).

Діяльність[ред. | ред. код]

Автор двох книг, понад 200 газетних публікацій, статей до регіонального річника «Тернопілля» та енциклопедії «Тернопільщина. Історія міст і сіл».

Ініціатор та учасник ряду просвітницьких заходів та виставок (календарів, листівок, книг тощо).

Консультант численних наукових робіт, у тому числі учасників проєкту Фонду сприяння наукових досліджень, у рамках якого доктор філософії Інсбруцького університету Лаура Коен привозила в Гусятин групу молодих науковців з Австрії. Вони мали своїм зацікавленням вивчення східних теренів колишньої Австро-Угорської імперії та прикордонних з Російською імперією поселень. Зокрема, учасником такої міждисциплінарної докторської програми «Галичина та її мультикультурна спадщина» у Віденському університеті був і Берріс Куцмані (Börries Kuzmany) — сучасний австрійський історик, котрий працює в Інституті східноєвропейської історії Віденського університету.

Багаторічний учасник лекторських груп, що виїжджали в села Гусятинського району з просвітницькою метою (теми: здоров'я та гігієна, краєзнавство й історія).

У березні 1995 року став головою «Просвіти» смт Гусятин. Багато років очолював районну Спілку ветеранів, був членом КУНу.

У жовтні 2002 року прийнятий у Національну Спілку журналістів України.

Творчий доробок[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

  • Горбоватий В. У містечку над Збручем. Історико-краєзнавчий нарис. — Львів: Тріада плюс, 2004. — 204 с.
  • Горбоватий В. Медицина Гусятина у плині літ (хроніка подій і фактів). — Тернопіль: ВАТ «ТВПК „Збруч“», 2008. — 143 с.
  • «Гусятин» (у співавторстві) — Тернопільщина. Історія міст і сіл: у 3-х томах. Том 2. — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — 692 с.
  • «Гусятин» (у співавторстві) — Тернопільський енциклопедичний словник. В 3-х томах. — Тернопіль: ВАТ ТВПК «Збруч», 2004—2008.
  • «Там, за лісом, на Брикулі. Оповідка» — Тернопілля'96. Регіональний річник — Кн. 2. — Тернопіль: «Збруч», 1996. — 736 с.
  • «До 100-річчя „Просвіти“ Гусятина», № 50, листопад 1998 р., «Просвіта» (літературно-мистецький альманах — видання Гусятинської районної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка та районного відділу освіти Тернопільської області; щомісячне видання; свідоцтво про реєстрацію ТР № 188 видано 25 грудня 1995 р.)

Статті[ред. | ред. код]

Друкувався в газеті «Вісник Надзбруччя» впродовж 1997—2021 років. Серед відомих статей наступні:

  • «Гусятин часів Северина Наливайка», 04.04.1997 р.
  • «Несімо до свята пісні і квіти (до 7-ї річниці референдуму про незалежність України)», 27.11.1998 р.
  • «Ще раз про еліти», 18.03.2005 р.
  • «Пробудження українства. 160 років тому Галичина позбулася кріпацтва», квітень 2008 р.
  • «Ізраїльський генерал — з Сухоставу (Давид Даніель Маркус, 1901—1948)», 28.02.2014 р.
  • «Так воно було… (або 3 дні з історії Гусятина)», 06.07.2018 р.
  • «„Просвіта“ Гусятина: хроніка подій», 07.12.2018 р.
  • «Хто ж такий С. Наливайко?», 22.02.2019 р.
  • «Чортківська офензива овіяна славою», 07.06.2019 р.
  • «Прагнули відстояти свободу. До 100 річчя переходу УГА через Збруч», 12.07.2019 р.
  • «Від Нижборга до Нижбірка», 09.08.2019 р.
  • «До 100-річчя вступу українських армій в Київ», 30.08.2019 р.
  • «1 вересня 1939-го: початок глобального збройного конфлікту», 06.09.2019 р.
  • «80 років тому почався „Золотий Вересень“», 13.09.2019 р.
  • «100 років тому», 24.04.2019 р.
  • «100 років тому з'єднані війська взяли Київ», 08.05.2020 р.
  • «100 років тому», 14.08.2020 р.
  • «Рік бурхливий та кривавий», 11.09.2020 р.
  • «Хроніка минулого», 15.01.2021 р.
  • «Травень 1919 р. на Збручі».
  • «Так прийшли „визволителі“…».
  • «Заключний акорд УГА».
  • «Наші прізвища. Перша спроба дослідження».
  • «У перші дні війни німці у Гусятині живцем спалили 28 чоловік».
  • «З когорти мужніх (Ян-Самуель Хшановський)».

Джерела і література[ред. | ред. код]

  • Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 788. — ISBN 978-966-528-318-8.
  • Тернопільщина. Історія міст і сіл: у 3-х томах. Том 2. Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — 692 с. — С. 19, 41. — ISBN 978-966-457-228-3.
  • Тернопілля' 96. Регіональний річник — Кн. 2. — Тернопіль: Збруч, 1996. — 736 с. — С. 677. — ISBN 966-528-035-Х.
  • Реабілітовані історією. Тернопільська область. Книга друга / Упор. Бажан О. Г., Гасай Є. О., Гуцал П. З. / Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2012. — 864 с. — ISBN 978-966-457-134-7.
  • Börries Kuzmany, Brody: Eine galizische Grenzstadt im lagen 19. Jahrhundert. Wien 2011. — Куцмані Б. Броди: Прикордонне галицьке місто в довгому ХІХ столітті. Перекл. з німецької Володимир Кам'янець. — Львів: Літопис, 2019. — 444 с.
  • Н. Семків В. Горбоватий: У 14 років я купив першу книгу і відтоді «захворів» // Вісник Надзбруччя. — Рубрика «Гість четвертої сторінки»). — 2004. — 19 березня;
  • Де друкувалася книга // Вісник Надзбруччя. — Рубрика «Говори, історіє». — 2013. — 25 жовтня;
  • С. Сторжук Історія замку Калиновського в Гусятині // Вісник Надзбруччя. — Рубрика «Туристичними стежками району»);
  • Н. Семків Стара світлина повертає у минуле // Вісник Надзбруччя;
  • А. Гедзик Наші гості — випускники школи (зустріч учнів спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів с. Васильківці) // Вісник Надзбруччя. — 2014. — грудень.

Посилання[ред. | ред. код]