Горличка білолоба
| Горличка білолоба | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Leptotila verreauxi Bonaparte, 1855 | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Leptoptila verreauxi | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Горличка білолоба[2] (Leptotila verreauxi) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає в США, Мексиці, Центральній і Південній Америці. Вид названий на честь французького натураліста Едуарда Верро[3]. Виділяють низку підвидів.
Опис[ред. | ред. код]
.jpg)
Довжина птаха становить 23,5-29,5 см, вага 155 г. Верхня частина голови сіра, лоб сіруватий або білуватий, горло білувате. Верхня частина тіла сіро-коричнева або каштаново-коричнева, нижня частина тіла білувата, рожевувата, тьмяно-сіра або охриста, в залежності від підвиду. Задня частина шиї коричнева або сіра з рожевим, бронзово-зеленим або рудуватим відтінком. Нижні покривні пера крил руді. На кінці хвоста широка біла смуга, помітна в польоті. Райдужки жовті, навколо очей плями голої червоної шкіри, у представників деяких південноамериканских підвидів вони сині. Дзьоб чорний, лапи червоні.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють тринадцять підвидів:[4]
- L. v. capitalis Nelson, 1898 — острови Лас-Трес-Маріас[es] (біля західного узбережжя Мексики);
- L. v. angelica Bangs & Penard, TE, 1922 — південь Техасу, північ і центр Мексики;
- L. v. fulviventris Lawrence, 1882 — від південно-східної Мексики до Белізу і північно-східної Гватемали;
- L. v. bangsi Dickey & Van Rossem, 1926 — від заходу Гватемали до заходу Нікарагуа і Гондурасу;
- L. v. nuttingi Ridgway, 1915 — узбережжя озера Нікарагуа;
- L. v. verreauxi Bonaparte, 1855 — від південно-західного Нікарагуа і Коста-Рики до північної Венесуели, Нідерландські Антильські острови і острів Тринадад;
- L. v. tobagensis Hellmayr & Seilern, 1915 — острів Тобаго;
- L. v. hernandezi Romero-Zambrano & Morales-Sanchez, 1981 — південно-західна Колумбія;
- L. v. decolor Salvin, 1895 — від західної Колумбії до західного і північного Перу;
- L. v. brasiliensis (Bonaparte, 1856) — Гвіана і північна Бразилія;
- L. v. approximans Cory, 1917 — північно-східна Бразилія;
- L. v. decipiens (Salvadori, 1871) — схід Перу, Болівія, західна, центральна і східна Бразилія;
- L. v. chalcauchenia Sclater, PL & Salvin, 1870 — від південної Болівії до південно-східної Бразилії, Уругваю і півночі центральної Аргентини.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Білолобі горлички живуть на узліссях сухих і вологих тропічних лісів, в сухих чагарникових заростях і рідколіссях, на полях і плантаціях. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті до 2800 м над рівнем моря. Живляться плодами, насінням трав, зерном і комахами, яких шукають на землі та серед трави. Гніздо відносно велике, чашоподібне, зроблене з гілочок, розміщується в розвилці гілок на дереві, на висоті від 1,8 до 3 м над землею. Його будує самиця. а самець приносить їй матеріал. В кладці 2-3 білих або кремових яйця. Інкубаційний період триває 14 днів, пташенята покидають гніздо через 15 днів після вилуплення.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція білолобих горличок становить приблизно 20 мільйонів птахів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Leptotila verreauxi. Архів оригіналу за 19 червня 2021. Процитовано 13 травня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 400. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 13 травня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
- ffrench, Richard; O'Neill, John Patton; Eckelberry, Don R. (1991). A Guide to the Birds of Trinidad and Tobago (вид. 2nd). Ithaca, N.Y.: Comstock Publishing. ISBN 0-8014-9792-2.
- Hilty, Steven L. (2003). Birds of Venezuela. Princeton University Press. ISBN 0-7136-6418-5.
Посилання[ред. | ред. код]
- Поштові марки [Архівовано 13 травня 2022 у Wayback Machine.] із зображенням білолобої горлички.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |