Горличка перуанська
| Горличка перуанська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Metriopelia ceciliae (Lesson, 1845) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Горличка перуанська[2] (Metriopelia ceciliae) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає в Андах.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 16-17 см, вага 66 г. Забарвлення переважно сірувато-коричневе. Другорядні махові пера і покривні пера крил більш темні, кінчики у них світло-сірі або охристі, що надає крилам плямистого вигляду. Груди світло-сірі, у самців з рожевуватим відтінком. Живіт охристо-сірий, хвіст чорний з білим кінчиком. Навколо очей яскраво-жовті або оранжеві кільця, окаймлені більш вузькими чорними кільцями. Райдужки світло-карі, дзьоб темний. Представники підвиду M. c. obsoleta мають блідіше, більш сіре забарвлення, ніж представники номінативного підвиду. Представники підвиду M. c. zimmeri мають більш темне, коричнювате забарвлення, очі у них жовті або блакитні.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють три підвиди:[3]
- M. c. ceciliae (Lesson, RP, 1845) — Анди на заході Перу;
- M. c. obsoleta (Zimmer, JT, 1924) — схили Східного хребта Перуанських Анд в долині річки Мараньйон на півночі країни;
- M. c. zimmeri Peters, JL, 1937 — Анди на півдні Перу, в Болівії, на крайній півночі Чилі (Аріка, крайній північ Тарапаки) і на північному заході Аргентини (Сальта, Жужуй).
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Перуанські горлички мешкають в Перу, Болівії, Чилі і Аргентині. Вони живуть в посушливих гірських районах Анд, зокрема на високогірних луках Пуна. Зустрічаються в сухих, скелястих місцевостях, на висоті від 2000 до 4500 м над рівнем моря. Живляться насінням, яке шукають на землі. В Чилі гніздування відбувається в березні, в Перу з липня по листопад. Гніздяться в дуплах дерев, серед скель, іноді в людських житлах. В кладці 1-2 білих яйця. Інкубаційний період триває 2 тижні. Насиджують і доглядають за пташенятами і самиці, і самці. Пташенята покидають гніздо через 2-3 тижні після вилуплення, однак стають повністю самостійними у віці 6-7 місяців.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Metriopelia ceciliae: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 08 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 08 жовтня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |