Горобець Павло Матвійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Горобець Павло Матвійович
Народження 15 (28) січня 1905
Полтава, Російська імперія
Смерть 25 жовтня 1974(1974-10-25) (69 років)
  Полтава, СРСР
Поховання Монастирське кладовище (Полтава)
Країна  Російська імперія
 УНР
 СРСР
Жанр пейзаж і портрет
Навчання Перша полтавська гімназія (1918) і Харківське державне художнє училище (1932)
Діяльність художник
Вчитель Цисс Григорій Іванович і Бурачек Микола Григорович
Відомі учні Максимчук Віра Антонівна
Працівник Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка
Член Асоціація художників Червоної України (1931) і Спілка радянських художників України
Учасник німецько-радянська війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня

Павло Матвійович Горобець (28 січня 1905, Полтава — 25 жовтня 1974, Полтава) — український радянський живописець; член Асоціації художників Червоної України у 1927—1931 роках та Спілки радянських художників України з 1945 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 15 [28] січня 1905(19050128) у місті Полтаві (нині Україна). Його батько, Матвій Григорович, був друкарем, а мати, Меланія Панасівна — кравчинею. 1918 року закінчив Першу полтавську гімназію[1]. Протягом 1922—1926 років навчався у Полтавській художній студії у Григорія Цисса; у 1928—1932 роках — у Харківському художньому технікумі, був учнем Миколи Бурачека.

Протягом 1927—1936 років працював у редакціях газет «Робітник Полтавщини», «Більшовик Полтавщини»; у 1937—1939 роках викладав малювання у студії Палацу піонерів у Полтаві. Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня (31 травня 1945)[2].

З 1946 року працював у Полтавському художньому музеї заступником директора з наукової роботи, а з 1963 по 1973 рік — його директором[1]. Одночасно протягом 1947—1950 років викладав у художній студії при музеї. Мешкав у Полтаві в будинку на Бабичівському провулку (нині провулок Желвакова), № 8[1] та в будинку на площі Дзержинського, № 11. Помер у Полтаві 25 жовтня 1974 року. Похований у Полтаві на Монастирському кладовищі Полтавського Хрестоздвиженською монастиря[3].

Творчість[ред. | ред. код]

Працював у галузі станкового живопису, графіки, художньої критики. Творчість базувалася на традиціях російського передвижництва та соцреалізму. Пейзажі виконував в імпресіоністичній манері, характерній для 1930-х років. Серед робіт:

графіка
живопис

Крім згаданих музеїв, картини художника зберігаються у музеях Москви, Тбілісі, Національному музеї Тараса Шевченка у Києві. У Полтавському художньому музеї зберігається 61 живописний твір художника і понад 200 графічних робіт[1].

У Полтавському українському музично-драматичному театрі оформив вистави:

Писав про театральне, музичне і мистецьке життя Полтави, робив огляди виставок. Уклав:

  • буклет «Твори Миколи Ярошенка у Полтавському державному художньому музеї» (Полтава, 1955);
  • буклет «Полтавський художній музей. 1919—1969» (Київ, 1970);
  • каталог «Виставка творів художника Григорія Івановича Цисса» (Полтава, 1956);

Опублікував статтю «Народний митець: [Про різьбяра Я. Усика]» // «Україна», 1959, № 1.

Брав участь у обласних виставках з 1926 року, республіканських — з 1927 року. Персональні виставки вібулися у Полтаві у 1946—1947, 1956, 1958 (разом з Корнієм Посполитаком), 1963, 1965, 1967, 1973 роках; Харкові у 1964 році, Києві у 1973 році. До 100-річчя від дня народження художника у 2005 році у Полтавському художньому музеї відбулася велика персональна виставка. До виставки працівники музею за сприяння видавництва «АСМІ» (директор Олексій Петренко) видали каталог[4]. У цьому ж виданні опубліковани спогади художника[1].

У мистецтві[ред. | ред. код]

Портрети художника створили: Дмитро Ангельський (1924, Полтавський художній музей[5]), Марк Брукман (1928), Григорій Цисс (1930), Віталій Шаховцов (1963), Євген Путря (1985).

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]