Горошко Іван Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Григорович Горошко
Народження 18 серпня 1913(1913-08-18)
Новоселівка, Єлизаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть 21 грудня 1990(1990-12-21) (77 років)
Макіївка, Донецька область, УРСР, СРСР
Національність українець
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 1941, 1944—1945
Звання гвардії старшина
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Вітчизняної війни II ступеняМедаль «20 років перемоги у ВВВ»Медаль «30 років перемоги у ВВВ»Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»

Іва́н Григо́рович Горо́шко (19131990) — радянський військовик, в роки Другої світової війни — командир відділення 289-го гвардійського стрілецького полку 97-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї гвардійської армії, гвардії сержант[1]. Повний кавалер ордена Слави (1946), позбавлений нагород у 1950 році.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у селі Новоселівка, нині Новоукраїнського району Кіровоградської області, в селянській родині. Українець. Закінчив 6 класів школи. У 1931 році виїхав на заробітки: працював на руднику у Вірменії, згодом переїхав на Донбас. У 1935—1938 роках проходив дійсну військову службу, по завершенні якої працював у будівельній організації в Макіївці Донецької області.

З початком німецько-радянської війни вдруге був призваний до лав РСЧА у липні 1941 року і направлений до 170-го запасного стрілецького полку. Брав участь у боях за Дніпродзержинськ Дніпропетровської області. Під час переправи через Дніпро плот, на якому перебував І. Г. Горошко з кулеметною обслугою, був розбитий артилерією ворога. Діставшись берега, деякий час переховувався у місцевих жителів.

У жовтні 1941 року дістався Макіївки, де проживала родина. Пішов на службу в міську поліцію. У серпні 1942 року, як неблагонадійний, був звільнений з поліції, перебивався випадковими заробітками. Влітку 1943 року разом з сім'єю втік до родичів у Кіровоградську область, де переховувався до повернення Червоної армії.

Після перевірки в органах контррозвідки, у квітні 1944 року втретє був призваний до РСЧА Хмелівським РВК Кіровоградської області. Направлений до 110-ї окремої штрафної роти 5-ї гвардійської армії. Згодом переведений до 289-го гвардійського стрілецького полку 97-ї гвардійської стрілецької дивізії тієї ж армії. Обіймав посаду командира відділення роти автоматників, якою командував гвардії капітан К. Д. Корячко.

У ніч на 31 жовтня 1944 року у складі групи підтримки виконував бойове завдання по захопленню контрольного полоненого в районі села Яблониця (Польща). Коли ворожий кулемет відкрив вогонь по групі захоплення, гвардії сержант І. Г. Горошко, будучи пораненим, підповз до ворожого кулемету і гранатою знищив його обслугу. Завдяки цьому група захопила двох контрольних полонених.

26 січня 1945 року, перебуваючи у розвідці північніше станції Лінден (нині — Польща), відділення автоматників під командуванням гвардії сержанта І. Г. Горошка переслідувало супротивника, що відступав. У ході бою було знищено до 30 ворожих солдатів, особисто гвардії сержант Горошко убив 6 і полонив 2 солдатів супротивника.

11 лютого 1945 року у нічному бою за населений пункт Тейхлінден (нині — Польща) гвардії сержант І. Г. Горошко з групою автоматників під прикриттям темряви проникнув у тил ворога у розгромив транспортну колону, що рухалась на допомогу гарнізону Тейхліндена. Вогнем з автомату та в рукопашній сутичці особисто знищив понад 10 солдатів супротивника.

Демобілізований у листопаді 1945 року. Повернувся у село Березівка, нині Маловисківського району Кіровоградської області, де працювала його дружина. Працював слюсарем на цукровому заводі в селищі Ульянівка Кіровоградської області.

Навесні 1949 року заарештований органами НКВС СРСР за звинуваченням у зраді батьківщині і службі в поліції. 16 травня 1950 року військовим трибуналом Харківського гарнізону засуджений за статтею 54-1 «б» КК УРСР до 15 років позбавлення волі з відбуттям у виправно-трудових таборах.

У 1955 році амністований зі зняттям судимості. Переїхав у Макіївку, працював на Макіївській дільниці Донецького БУ № 44 «Термоізоляції».

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня (11.03.1985) і ювілейними медалями.

Також був нагороджений орденами Слави 1-го (15.05.1946), 2-го (17.05.1945) та 3-го (04.11.1944) ступенів, медалями «За відвагу», «За перемогу над Німеччиною», «За визволення Праги»[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Військове звання вказане на момент представлення до нагородження орденом Слави 1-го ступеня.
  2. Позбавлений нагород Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 жовтня 1950 року.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Горошко Іван Григорович. // Сайт «Герои страны» (рос.).