Горішнє Залуччя
| село Горішнє Залуччя | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Коломийський район |
| Громада | Снятинська міська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1441 |
| Населення | 1297 |
| Територія | 2401,1 км² |
| Площа | 364,1 км² |
| Густота населення | 125,19 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 78362 |
| Телефонний код | +380 03476 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°24′34″ пн. ш. 25°29′41″ сх. д. / 48.40944° пн. ш. 25.49472° сх. д.Координати: 48°24′34″ пн. ш. 25°29′41″ сх. д. / 48.40944° пн. ш. 25.49472° сх. д. |
| Водойми | річка Черемош |
| Відстань до обласного центру |
108 км |
| Відстань до районного центру |
8 км |
| Найближча залізнична станція | Снятин |
| Відстань до залізничної станції |
3 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 78300, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, м. Снятин, пл.Незалежності України, буд. 1 |
| Карта | |
  Горішнє Залуччя | |
 Горішнє Залуччя | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Горі́шнє Залу́ччя — село в Україні, у Снятинській міській громаді Коломийського району Івано-Франківської області. До 1947 року село називалося Залуччя над Черемошем.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області» увійшло до складу Снятинської міської громади.[1]
Історія[ред. | ред. код]
Перша письмова згадка про село датована 1441 роком.
Згадується 5 травня 1449 року в книгах галицького суду[2].
За часів Австро-Угорщини входило до складу Снятинського повіту.
Село завжди було активне у політичному житті. В часи Австро-Угорської імперії вперто і тривалий час боролося за православну церкву. В 1914 році австроугорські вояки на Липовій алеї (вела до панського двору) на горі біля церкви повішали 21 залучанана, звинуваченого у русофільстві. На їх пам'ять при дорозі зі Снятина біля спуску з горба встановлений камінний хрест. Був знищений комуністами у 1963 році, відновлений в часи незалежності України.
У 1934—1939 рр. село було центром гміни Залуче.
Офіційний поділ Залуччя на Долішнє і Горішнє відбулося зразу ж по закінченні Другої світової війни. У 1958 році в селі проживало 2875 мешканців. Нині нараховується 1222 двори.
Сьогодення[ред. | ред. код]
На території села розміщені дві школи І-ІІІ та І-ІІ ступенів, дві Православні церкви й одна Греко-католицька, клуб, лікарська амбулаторія, сільська бібліотека, ясла-садок «Ромашка», ФАП, два відділення поштового зв'язку, відділення Ощадбанку, психо-соматичне відділення Снятинської ЦРЛ, дитячий будинок-інтернат, спиртзавод, три фермерські господарства, ряд об'єктів торгівлі.
У селі встановлено два пам'ятники Т. Г. Шевченку, насипана могила «Борцям за волю України», пам'ятні хрести на честь скасування панщини та проголошення ЗУНР, пам'ятник односельчанам, які загинули в роки Другої світової війни. Гордістю села є відновлена могила священика, вчителя, засновника у 1825 році першої народної школи в Галичині о. Степана Григоровича (1787—1843).
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Іґнатій Ґудима — священик-москвофіл, проповідник православ'я на Галичині. Парох місцевої православної церкви (1911—1912).
- Семен Шкурган — український співак (баритон) заслужений артист УРСР, педагог. Батько Андрія Шкургана.
- Станіслав Данилюк-Даниловський - генерал Війська польського
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.196, № 2279 [Архівовано 5 січня 2016 у Wayback Machine.] (лат.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Załucze (2), wś, pow. śniatyński // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 357. (пол.).— S. 357. (пол.)
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||
