Грандковський Микола Карлович

Микола Карлович Грандковський
Николай Карлович Грандковский |Премії=
При народженні	Николай Карлович Грандковский
Народження	11 (23) лютого 1864 Саратов, Саратовська губернія, Російська імперія
Смерть	5 (18) травня 1907 (43 роки)
	Пенза, Пензенська губернія, Російська імперія
Країна	Російська імперія
Жанр	жанрове малярство
Навчання	Московське училище живопису, скульптури та зодчества
Діяльність	художник
Напрямок	реалізм
Роботи в колекції	Ульяновський обласний художній музей і Іркутський обласний художній музей
Нагороди	медалі Императорской Академии художеств: дві Малі срібні (1885, 1886); дві Великі срібні (1888).
Грандковський Микола Карлович у Вікісховищі

Мико́ла Ка́рлович Грандко́вський (рос. Никола́й Ка́рлович Грандко́вский; нар. 11 [23] лютого 1864, Саратов — пом. 5 [18] травня 1907, Пенза) — російський жанровий маляр, поляк за походженням, з волинського шляхетського роду Гронтковських. Педагог, експонент Товариства пересувних художніх виставок.

Біографія

Народився в Саратові. Син колежського секретаря Карла Михайловича Грондковського (нар.1831 — †17 липня 1883, Саратов) та Катерини Павлівни Ільїной (1835 — 1873). Початкову художню освіту здобув у саратівських художників Д. Н. Россова та М. І. Доливо-Добровольского, за рекомендацією яких в 1880 році вступив до Московського училища живопису, скульптури та зодчества. Навчався за кошти рідного міста. За час навчання отримав дві Малі і дві Великі срібні медалі Імператорської Академії мистецтв «За успіх у малюванні».

Після закінчення училища в 1889 році жив в Москві. З 1891 року — експонент Товариства пересувних художніх виставок, з 1892 — член Московського товариства любителів мистецтв. У 1894 році нагороджений першою премією Московського товариства любителів мистецтв за «Портрет письменника Н. Н. Златовратського», в 1895 другою премією за картину «Купатися».

На запрошення Костянтина Савицького, котрий очолив новостворену побудовану Пензенську картинну галерею і Пензенське художнє училище імені К. А. Савицького, Микола Грандковський в 1897 році покидає Москву і переїжджає до Пензи, де в числі інших московських художників Костянтина Клодта, Петра Коровіна і Миколи Жукова, стає викладачем училища і Пензенської духовної семінарії.

М. К. Грандковський був одружений (29 вересня 1896) з Вірою Павлівною Мещанюк, телеграфісткою 3 розряду Московської центральної телеграфної станції. Дружина була незаміжня та мала 3х дітей, всім Микола Карлович дав своє прізвище: Софія, Ольга, Микола. У шлюбі народилася донька Таісія.

Помер маляр від тифу. У 1907 році в Пензі відбулася персональна посмертна виставка творів Миколи Грандковського.

В період 1913—1914 рр. вдова проживала із дітьми в Притулку для вдів і сиріт російських художників імені П. М. Третьякова (м. Москва, Лаврушинський пров., 3/8).

Галерея

• 
  «Портрет Миколи Миколайовича Златовратського», (1894), холст, масло — Вольський краєзнавчий музей
• 
  «Возы с сеном», (1899), полотно, олія — Донецький обласний художній музей
• 
  «Портрет Костянтина Аполлоновича Савицького», (1902), полотно, олія — Державна Третьяковська галерея
• 
  «На базаре», (раніше 1907), полотно, олія — Ульянівський обласний художній музей
• 
  «Портрет старика», (раніше 1907), полотно, олія — Іркутський обласний художній музей ім. В. П. Сукачова
• 
  «Диковинка», (раніше 1907), полотно, олія — приватне зібрання.

Посилання

• Картины Грандковского на аукционах Sotheby's и Christie's (англ.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 25 жовтня 2013.