Грегорі з Агрідженто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Грегорі з Агрідженто
Народився 7 століття або 559
Аґрідженто, Сицилія, Королівство Італія
Помер 630
Аґрідженто, Сицилія, Королівство Італія
У лику святий
Частина мозаїки із зображенням Григорія на арці в церкві Паммакарістос у Стамбулі (кінець 13-початок 14 ст.)

Грегорі (559–630) — єпископ Агрідженто [a] з 590 до принаймні 603 року та кореспондентом Папи Григорія I. Він є ймовірною темою житій двох напівлегендарних святих і можливим автором коментаря до Еклезіаста, хоча обидва ці ідентифікації були поставлені під сумнів.

Біографія[ред. | ред. код]

Згідно з його біографією, Григорій народився поблизу Агрідженто на Сицилії у 559 р.[1][2] Його матір звали Теодот.[3] У вісімнадцятирічному віці[4][b] вирушив у паломництво до Святої Землі, подорожуючи через Карфаген до Триполі.[3][4] Був майже проданий в рабство науклеросом (судновласником) у Карфагені. Розповідь про його подорожі в біографії мають романтичний характер і, здається, вплинула на Життя Грегенція X століття.[3][4]

Перебуваючи в Єрусалимі, він був рукоположений на диякона Патріархом Макарієм II (бл. 563 – бл. 575).[2][6] Повернувся до Агрідженто через Константинополь і Рим.[3] У 590 році[c] дві фракції зі своїми відповідними кандидатами на вакантну кафедру Агрідженто вирушили до Риму, щоб отримати рішення папи. Папа Григорій проігнорував обох кандидатів і висвятив Григорія Агріджентського.[1] Коли Папа обрав його, він ховався в монастирському саду задля стриманість для високої посади.[8]

Біографія приписує Григорію освіту в галузі класики, риторики та теології.[1] Кажуть, що він багато разів читав Житіє Василя Кесарійського і Страсті Святих Маккавеїв. На прохання єпископа він інтерпретував для групи дияконів твори Григорія Богослова. Життєписець вихваляє його як другого Златоуста.[9] Чудом він зміг постійно постити. Йому також приписують чудеса зцілення.[1]

До 591 року Григорій був помилково звинувачений у протиправних діяннях і ув’язнений-[10] Згідно з біографією, обвинувачами були якісь Сабін і Кресценцій.[11] Папський лист від серпня 591 року наказав йому з’явитися разом з єпископами Катанії та Палермо перед іподяконом Петром, папським представником. У листопаді 592 р. папа писав єпископу Максиміану Сіракузському з вимогою негайно надіслати обвинувачів Григорія та деякі документи до Риму. У цьому листі Папа посилається на лист, який він адресував Григорію, який не зберігся.[10] За деякими джерелами був скинутий з престолу у 594 році,[2] але папа в листі називає Григорія все ще єпископом у січні 603 року.[7][12][13] Згідно з деякими джерелами, помер у 630 році.[12]

Агіографія[ред. | ред. код]

Григорій, зображений у Менологіоні Василя II (бл. 1000)

Життя Григорія написав Леонтій[d] з монастиря Сан-Саба в Римі.[1] Його повна назва — Оповідь про життя святого Григорія, єпископа церкви Агрідженто.[e] Це довгий твір грецькою мовою.[2] Його переклав на латинську мову в XVIII столітті Стефано Антоніо Морчеллі.[1] Два останніх редактори не погоджуються щодо дати його складання та відносної історичності.[14] Альбрехт Бергер відносить його до періоду між 750 і 828 роками на тій підставі, що він спирається на пожертвування Костянтина (невідоме до середини VIII століття).[3][5] Він відкидає ранню дату на тій підставі, що немає жодних доказів грекомовних монастирів у Римі до 649 року.[14] Джон Мартин, аргументуючи відповідність між біографією та папськими листами, призначає її ранній дата близько 640 р.[1][14] За деякими даними, Леонтій помер у 688 р., якщо він є автором.[2]

Розходяться і оцінки редакції щодо історичної цінності біографії Григорія. Для Бергера, «хоча він має історичне ядро, [воно] значною мірою є легендарним».[3] Він не думає, що історичною особою в основі був єпископ.[14] Для Мартина це «важливий сучасний документ про міста, духовенство та людей Агрідженто, Єрусалима, Антіохії, Константинополя та Риму під час» папства Григорія I і одне з небагатьох джерел VII століття про Сицилію.[1] У життєписі та в оповіді в Константинопольському Синаксарі є суперечності. [f] Останнє має його живим під час патріархату Макарія II та правління імператора Юстиніана II (685–711) понад століття по тому.[5] Біографія зображує його як сучасника монофелітської суперечки, що почалася в 629 році. Коли його заарештовують в Агрідженто, імператор Юстиніан втручається в папу, щоб добитися його звільнення. Біографія зображує сицилійський єпископат як підтримку Григорія проти папства і загалом має антипапський тон.[6] Морчеллі у своєму латинському виданні стверджував, що антипапський тон випливає з деяких памфлетів, спрямованих проти Григорія I, які поширювалися в Римі після його смерті. Для Морчеллі це було свідченням ранньої дати біографії.[14]

Біографія Григорія збереглася в двадцяти рукописах.[15] Окрім оригінальної роботи Леонтія ( BHG 707), є також біографія (BHG 708) Нікетаса Давида Пафлагона (фл. c. 900). Таким текстом користувався упорядник Симеон Метафраст у X столітті.[16] Це був один із лише 14 текстів із 148, які Симеон залишив недоторканими і не переробив,[17] і один із семи, які він пообіцяв читачеві з задоволенням прочитати.[18] Є також дві коротші переробки біографії Леонтія, одна (BHG 707p), приписувана Марку, гегумену з Сан-Саби, а інша (BHG 708f) анонімна.[5][15][19]

Свято Григорія відзначається 23 або 24 листопада у Східній Православній Церкві.[2] Це 24 листопада у творі Симеона Метафраста.[16] Його ввів до Римського мартиролога кардинал Цезар Бароній 23 листопада.[2] Про популярність культу Григорія можна судити по великій кількості збережених його іконографічних зображень.[15]

Коментар до Екклезіаста[ред. | ред. код]

Фреска із зображенням Григорія та Антипи Пергамських у церкві Богородиці Перивлепта в Охриді (13 ст.)

Агіографія містить перелік творів Григорія, одна з яких присвячена святому Андрію, названому «головним» (koryphaios) з апостолів. [6] Грецький коментар до Еклезіаста[g] традиційно приписується єпископу Агрідженто.[1][2][6] Деякі відкидають цю атрибуцію, які вважають, що екзегет писав за часів Юстиніана II.[2] Оскільки найдавніші рукописи коментарів датуються VIII або IX століттям, коментатор можна надійно віднести лише до VII століття. Результатом цієї теорії є існування двох різних Григорій з Агрігента, єпископа (фл. c. 600) і екзегета (фл. c. 700).[5]

Коментар, приписуваний Григорію, вважається одним із найкращих на Еклезіаста з давнини. [20]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Agrigento is also called Girgenti in Italian. In Latin it is Agrigentum and in Greek Akragas.
  2. ↑ He is said by the Synaxarion in a self-contradictory passage to have been 18 at his ordination to the diaconate.[5]
  3. ↑ The last reference to the previous bishop, Eusanius, is from 590.[7]
  4. ↑ Leontios (or Leontius) is described as the hegoumenos,[6] translated abbot[1] or prior,[2] of San Saba, although Berger calls him Leontios Presbyteros (Leontios the elder or priest).[3]
  5. ↑ Greek Διήγησης εὶς τὸν βίον μακαρίου Γρηγορίου επισκόπου της Ἀκραγαντίνον ἐκκλησίας, Diegesis eis ton bion makariou Gregoriou episkopou tes Akragantinon ekklesias;[1] conventional Latin Sancti Gregorii Agrigentini vita.[8]
  6. ↑ For this reason, Kazhdan regards the subject of the biography as a legendary figure possibly modeled on the bishop.[5]
  7. ↑ Explanatio super Ecclesiasten libri I–X in the Latin edition of Morcelli.[1]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н Martyn, 2004, с. 26.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л Cross та Livingstone, 2009.
  3. ↑ а б в г д е ж Berger, 2006, с. 26–27.
  4. ↑ а б в Kazhdan, 1999, с. 158.
  5. ↑ а б в г д е Kazhdan, 1999, с. 25–26.
  6. ↑ а б в г д Kazhdan, 1991.
  7. ↑ а б Lanzoni, 1927, с. 641.
  8. ↑ а б Martyn, 2004, с. 12n.
  9. ↑ Kazhdan, 1999, с. 153.
  10. ↑ а б Martyn, 2004, с. 244–245.
  11. ↑ Kazhdan, 1999, с. 156.
  12. ↑ а б Van Pelt, 2020, с. 1.
  13. ↑ Martyn, 2004, с. 29.
  14. ↑ а б в г д Demacopoulos, 2013, с. 240–241.
  15. ↑ а б в Re, 2011, с. 248.
  16. ↑ а б Høgel, 2002, с. 188.
  17. ↑ Høgel, 2002, с. 92.
  18. ↑ Høgel, 2002, с. 143.
  19. ↑ Morciano, 2001, с. 944n.
  20. ↑ Ferguson, 1999.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Berger, Albrecht, ред. (2006). Life and Works of Saint Gregentios, Archbishop of Taphar: Introduction, Critical Edition and Translation. Millennium Studies, 7. De Gruyter.
  • Cross, F. L.; Livingstone, E. A., ред. (2009) [2005]. Gregory, St (late 6th cent.), Bp. of Agrigentum (Girgenti) in Sicily. The Oxford Dictionary of the Christian Church (вид. 3rd rev.). Oxford University Press. Архів оригіналу за 9 червня 2022. Процитовано 9 червня 2022.
  • Demacopoulos, George E. (2013). The Invention of Peter: Apostolic Discourse and Papal Authority in Late Antiquity. University of Pennsylvania Press.
  • Ferguson, Everett (1999). Gregory of Agrigentum. У Everett Ferguson (ред.). Encyclopedia of Early Christianity (вид. 2nd). Routledge. с. 491.
  • Høgel, Christian (2002). Symeon Metaphrastes: Rewriting and Canonization. Museum Tusculanum Press.
  • {{{2}}} в ЄДР.
  • Kazhdan, Alexander (1999). A History of Byzantine Literature (650–850). Athens.
  • Lanzoni, Francesco (1927). Le diocesi d'Italia dalle origini al principio del secolo VII (an. 604). Biblioteca Apostolica Vaticana.
  • Martyn, John R. C., ред. (2004). The Letters of Gregory the Great. Т. 1: Books 1–4. Pontifical Institute of Mediaeval Studies.
  • Morciano, Maria Milvia (2001). Il tempio della Concordia di Agrigento e S. Gregorio: alcune riflessioni. Dai demoni Eber e Raps ai SS. Pietro e Paolo. У Serena Bianchetti; Emilio Galvagno; Adalberto Magnelli; Gabriele Marasco; Giuseppe Mariotta; Ida Mastrorosa (ред.). Poikilma: Studi in onore di Michele R. Cataudella in occasionedel 60° compleanno. Agorà Edizioni. с. 943—954.
  • Re, Mario (2011). Italo-Greek Hagiography. У Stephanos Efthymiadis (ред.). The Ashgate Research Companion to Byzantine Hagiography. Т. 1: Periods and Places. Ashgate. с. 227—258.
  • Van Pelt, Julie (2020). Disguised Identity and Recognition in the Life of Gregory of Agrigento (BHG 707). Greek, Roman and Byzantine Studies. 60 (2). Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 9 червня 2022.

Подальше читання[ред. | ред. код]

  • Berger, Albrecht, ред. (1995). Das Leben des heiligen Gregorios von Agrigent: Kritische Ausgabe, Übersetzung und Kommentar. Akademie Verlag.
  • Ettlinger, G. H. (1986). The Form and Method of the Commentary on Ecclesiastes by Gregory of Agrigentum. Studia Patristica. 18 (1): 317—320.
  • Martyn, John R. C., ред. (2004). A Translation of Abbot Leontios' Life of Saint Gregory, Bishop of Agrigento. Edwin Mellen Press.
Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. Будь ласка, допоможіть поліпшити переклад.
Перегляд цього шаблону
  Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Грегорі_з_Агрідженто&oldid=41889950