Григорій Іванович Кологривий
| Григорій Іванович Кологривий | |
|---|---|
| Народився |
перша чв. 18 ст. Глухів, Гетьманщина |
| Помер | після 1781 |
| Підданство |
 Російська імперія |
| Національність | українець |
| Посада | осавул Генеральної Артилерії |
| Військове звання | осавул |
| Конфесія | православ'я |
| Батько | Іван Іванович Кологривий |
| Діти | Дочки: Тетяна (або ж Анастасія), ім'я другої невдоме |
Григорій Іванович Кологривий (*перша чв. 18 ст. Глухів[1]— †після 1781) — військовий та політичний діяч, прихильник автономії Гетьманщини.
Життєпис[ред. | ред. код]
Син значкового товариша Ніжинського полку Івана Івановича Кологривого.
Його дід, Іван Миронович Кологривий, народження року 1654-го, був осавулом Глухівської сотні Ніжинського полку. 13.2.1716 року Гетьман Іван Скоропадський, надав йому до його невеликого маєтку ще «шість дворів» від с. Пустогорода, з яких разом утворився хутір Миронівка, що до 1736 року рахувався за Іваном Кологривим, батьком Григорія. 11 березня 1728 року дід Григорія помер у власному дворі у Москві, на Китайгороді[2].
Навчався в Києві (можливо у Чернігові). Службу розпочав хорунжим Генеральної артилерії. З канцеляриста піднявся до сотенного писаря й отамана Глухівської сотні та в 1749 році посів уряд осавула ґенеральної артилерії[3][4]. 3 1750 року потрапив під слідство за висловлювання проти перебування військ Російської імперії у Гетьманщині. За часів гетьмана Кирила Розумовського став осавулом Генеральної артилерії (від 1759 року). 1768 року був відряджений президентом Малоросійської колегії Петром Рум'янцевим до Запорозької Січі втихомирити бунт сіроми, для чого використав як гамівний захід промову історично-політичного змісту на теми українського минулого, яка розглядається[5] як пам'ятка тогочасного історичного мислення.
Був ктитором Михайлівської церкви в Глухові[6][7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Оглоблин О. Люди старої України.— Мюнхен: "Дніпрова Хвиля, 1959. — С. 115.
- ↑ Оглоблин О. Люди старої України.— Мюнхен: "Дніпрова Хвиля, 1959.— С. 115—116.
- ↑ ЦДІАК України. — Ф. 51. — Оп. 3. — Спр. 9480. — Арк. 11-12
- ↑ Сокирко О. Г. Артилерія козацької держави: створення, розвиток, внутрішня організація (1648–1781 рр.) // Український історичний журнал. — 2012. — № 4. — С. 42
- ↑ Енциклопедія історії України: У 10 т./ Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.— К.: Наук. думка, 2007.— Т. 4 : Ка—Ком.— 2007.— С. 455—456.
- ↑ ЦДІАК Ф. 51, оп. 3 спр. 9916, арк. 1 - 27
- ↑ Як торгували в Глухові 300 років тому. Що таке важниця та чим вона була важливою для міста. Глухів.City (укр.). Процитовано 13 березня 2024.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Д. С. Вирський. Кологривий Григорій Іванович [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 455. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Оглоблин О. Люди старої України.— Мюнхен: "Дніпрова Хвиля, 1959.— 328 с.
- Н. Полонська-Василенко. До історії повстання на Запоріжжі 1768 року / Українська Вільна Академія Наук у США • Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S., Inc.— Науковий збірник 1. / ред. Михайло Ветухів = Symposium in memory of D. Doroshenko, late president of the Academy / editor Mykhailo Vetukhiv.— Нью-Йорк, 1952.— С. 85—103.