Григорій Гінзбург

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Григорій Гінзбург
Основна інформація
Дата народження 16 (29) травня 1904[1]
Місце народження Нижній Новгород, Російська імперія[1]
Дата смерті 5 грудня 1961(1961-12-05)[1][2][3] (57 років)
Місце смерті Москва, РРФСР, СРСР[1]
Поховання Нове Донське кладовище
Громадянство СРСР
Професії піаніст, композитор, музичний педагог, професор
Освіта Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Інструменти фортепіано
Жанри класична музика
Заклад Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Лейбли Мелодія
Нагороди
заслужений діяч мистецтв РРФСР Сталінська премія

Григорій Романович Гінзбург (1904 — 1961) — радянський піаніст. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1946). Лавреат Сталінської премії другого ступеня (1949).

Біографія[ред. | ред. код]

Г. Р. Гінзбург народився 16 травня (29 травня за новим стилем) 1904 року в Нижньому Новгороді. Закінчив МДК імені П. І. Чайковського в класі О. Б. Гольденвейзера. У 1927 році учасник Першого Міжнародного конкурсу піаністів імені Ф. Шопена, лавреат четвертої премії. У 1933 році Григорій Коган, характеризуючи манеру Гінзбурга, відзначав:

Гінзбург — великий віртуоз. Чимало відомих піаністів могло б повчитися у нього в цьому плані ... Але, кажучи як віртуоз, він мислить як музикант. Гінзбург — перш за все музикант: точне формулювання, досконале вираження певних музичних думок — ось що таке його віртуозність. Віртуозні захоплення, що порушують логіку музичного мислення, віртуозні ефекти, через які спотворюється музичний сенс хоча б в найменшій деталі, зовсім далекі його натурі. Навпаки, зосереджене «вникання» в твір настільки «приборкує» часом його піаністичний темперамент, що скоріше можна було б — часом — зробити йому докір в надмірній споглядальності, недостатньо дієвому характері виконання[4].

З 1929 року викладав в Московській консерваторії. З 1935 року — професор. Серед учнів Гінзбурга — Гліб Аксельрод, Сергій Доренський, Олексій Скавронський, Валентина Білих.

Г. Р. Гінзбург помер 5 грудня 1961 року в Москві. Похований на Донському кладовищі.

До сторіччя Гінзбурга, визначаючи його місце в історії російського піанізму, сучасний фахівець стверджує:

Гінзбург є останнім майстром класичного роялю, інструменту, освяченого роботою та ім'ям Ліста. Останнім, а разом з тим, якщо говорити про досконалість самого художнього організму класичного роялю, який оживає під пальцями виконавця, — може бути, і вершинним його майстром. Чудові виконавці нових поколінь, що вийшли на сцену в останній третині XX сторіччя — майстри іншого інструменту, після-класичного рояля. У цих поколіннях змінюється навіть типова конституція рук піаніста: рука стає сухішою, згідно росту ударного компонента в інтонаційному спектрі фортеп'янного звуку. Тоді як руки Гінзбурга належали ще класичного типу піаністичних рук, одягнених м'язовою плоттю, виділяючись своєю гармонійною красою, самі по собі являючись творами мистецтва[5].

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина — Ревекка Львівна Гінзбург (при народженні Шнеєрсон), піаністка.

Нагороди і премії[ред. | ред. код]

  • Сталінська премія другого ступеня (1949) — за концертно-виконавську діяльність
  • Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1946)

Література[ред. | ред. код]

  • Гінзбург Г. Р. Статті. Спогади. Матеріали. Упоряд. Яковлєв М. - М .: Сов. композитор, 1984.
  • Черніков О. Жив на світі лицар бідний // «Музика і час». - 2001. № 7.
  • Черніков О. Рояль і голоси великих. Серія: Музична бібліотека. Вид-во: Фенікс, 2011. - 224 с. ISBN 978-5-222-17864-5
  • Рабинович Д. А. Портрети піаністів. - М .: Сов. композитор, 1962. - 268 с. (глава про Гінзбург Г. Р. - стор. 94-132).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #13553898X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ International Music Score Library Project — 2006.
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ Г. Коган. Григорий Гинзбург. // Коган Г. Вопросы пианизма: Избранные статьи. — М. Советский композитор, 1968. — С.365-373.
  5. ↑ А.Андреев. Классический рояль Григория Гинзбурга[недоступне посилання з Июнь 2018] // Российский музыкант: Газета Московской Государственной консерватории имени П. И. Чайковского. — № 7 (1229). — Ноябрь 2004. — С.3.
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Григорій_Гінзбург&oldid=39802181