Григорій (Постніков)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Постніков.
Григорій (Постніков)
рос. Григорий (Постников)
Митрополит Новгородський, Санкт-Петербурзький, Естляндський і Фінляндський
1 жовтня 1856 — 17 червня 1860
Конфесія: Російська православна церква
Попередник: Ніканор (Климентіївський)
Наступник: Ісидор (Нікольський)
34-й Митрополит Казанський та Свіязький
1 березня 1848 — 1 жовтня 1856
Попередник: Володимир (Ужинський)
Наступник: Афанасій (Соколов)
Архієпископ Тверський та Кашинський
28 липня 1829 — 1 березня 1848
Попередник: Амвросій (Протасов)
Наступник: Гавриїл (Розанов)
Архієпископ Рязанський та Зарайський
3 березня 1828 — 28 липня 1829
Попередник: Філарет (Амфітеатров)
Наступник: Євгеній (Казанцев)
Єпископ Калузький та Борівський
4 січня 1826 — 3 березня 1828
Попередник: Філарет (Амфітеатров)
Наступник: Гавриїл (Городков)
Єпископ Ревельський, вікарій Санкт-Петербурзької єпархії
7 травня 1822 — 4 січня 1826
Попередник: Володимир (Ужинський)
Наступник: Ніканор (Климентіївський)
 
Альма-матер: Санкт-Петербурзька духовна академія
Науковий ступінь: доктор богослов'я
Діяльність: священник
Ім'я при народженні: Георгій Петрович Постніков
рос. Георгий Петрович Постников
Народження: 12 листопада 1784(1784-11-12)
Нікітський повітd, Московська губернія, Російська імперія
Смерть: 29 липня 1860(1860-07-29)[1] (75 років)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Похований: Олександро-Невська лавра
Дияконство: 27 серпня 1814
Чернецтво: 25 серпня 1814
Єп. хіротонія: 7 травня 1822

Нагороди:

орден Андрія Первозванного

CMNS: Григорій у Вікісховищі

Митрополит Григорій (у миру Георгій Петрович Постніков; 1 листопада 1784, село Михайлівське, Нікітський повіт, Московська губернія - 17 червня 1860, Санкт-Петербург) — єпископ Російської православної церкви; митрополит Новгородський, Санкт-Петербурзький, Естляндський і Фінляндський (1856-1860), першоприсутній член Святійшого синоду. Проповідник, богослов; дослідник і борець зі старообрядництвом. Основоположник церковної періодичної преси в Росії.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї диякона. Початкову освіту здобув у Перервінській та Троїцькій семінаріях; потім закінчив Петербурзьку духовну академію. 13 серпня 1814 року удостоєний звання магістра і 17 серпня став бакалавром академії. Був улюбленим учнем єпископа Філарета (Дроздова).

25 серпня 1814 року пострижений в чернецтво; 27 серпня висвячений на ієродиякона; 28 серпня — у ієромонаха.

19 березня 1816 року призначений інспектором Санкт-Петербурзької академії; в тому ж році — віце-президентом Російського біблійного товариства. Брав участь у перекладі Святого Письма на російську мову. Першим почав викладати богослов'я російською мовою.

18 липня 1817 року удостоєний ступеня доктора богослов'я і 29 липня того ж року возведений у сан архімандрита і призначений настоятелем Іосифо-Волоколамського монастиря.

Із 1 жовтня 1817 року екстраординарний професор Петербурзької академії; з 2 травня 1819 року — ректор академії й ординарний професор. За його пропозицією Синод ухвалив рішення про початок видання в 1821 році журналу «Христианское Чтеніе» — першого російського друкованого церковно-богословського органу.

11 червня 1820 року обраний членом Російської академії.

Із 21 серпня 1821 року член комісії духовних училищ.

7 травня 1822 року хіротонізований на єпископа Ревельського, вікарій Санкт-Петербурзької єпархії; настоятель Сергієвої пустелі.

Із 4 січня 1826 року єпископ Калузький і Боровський; з 3 березня 1828 року архієпископ Рязанський і Зарайський; з 28 липня 1829 року архієпископ Тверський і Кашинський. Із 2 березня 1829 року член Святійшого синоду.

Із 1 березня 1848 року архієпископ Казанський і Свиязький. За його ініціативою в 1855 році у Казані почав виходити журнал «Православный собеседник», що ставив завдання боротьби з розколом. За вісім років перебування на Казанській кафедрі провів в єпархії в цілому не більше трьох років, здебільшого перебував у столиці, виконуючи обов'язки синодального члена[2].

Найвищим рескриптом, даним в Москві 26 серпня 1856 року Олександром II[3], був возведений у сан митрополита.

Рескриптом від 1 жовтня 1856 року призначений на Петербурзьку кафедру[3].

30 травня 1858 року освятив Ісаакіївський собор у Петербурзі.

Помер 17 червня 1860 року після тритижневої хвороби. Похований в Олександро-Невській лаврі у Свято-Духовій церкві під вівтарем. Згодом у 1935—1937 рр. поховання було втрачено[4], як і багато інших.

Праці[ред. | ред. код]

  • Попечение о спасении души. М., 1908.
  • Беседа о лжесвидетельстве. СПб, 1834.
  • Ходи в Дом Божий с особенным удовольствием. СПб, 1843.
  • Беседы с духовенством Казанской епархии. СПб, 1855.
  • Заметки на историю Шрекка (Д. К. Д. Уч. № 5654).
  • Слово при вступлении в Калуж. епархию, 1855.
  • День святой жизни, или ответ на вопросы: как мне жить свято?. СПб, 1856.
  • День святой жизни. Москва, 1911
  • Пять писем еп. Иеремии (Соловьеву) (Рукопись ак. библ. № А 11/313).
  • Сокращение Герминевтики. (СПб дух. акад., 1819).
  • Богословия догматическая (на латин. яз.). СПб дух. акад., 1819.
  • Богословское учение о должностях. СПб дух. акад., 1819.
  • Богословия полемическая. СПб дух. акад., 1819.
  • Основания христианства. СПб дух. акад., 1819.
  • Истолкование некоторых частей Св. Писания (по словам прот. Певницкого). Русская старина, 1905, август, с. 321.
  • Записки по истории раскола (рукопись). Казан. акад.
  • Commentatio de prophetis in genere (докторская диссертация), 1817.
  • Слово в неделю св. Пасхи, говоренное в Александро-Невской Лавре. СПб, 1917.
  • Слово при открытии мощей свя. Митрофана Воронежского. СПб, 1832.
  • Истинно-древняя, истинно-православная Христова Церковь. СПб, 1854.
  • Слова и беседы на все воскресные и праздничные дни в году с присовокуплением слов и бесед на некоторые особенные случаи. Казань, 1849—1850 гг.
  • Житие святителей чудотворцев Гурия, архиеп. Казанского и Варсонофия, еп. Тверского. СПб, 1853.
  • Письмо преосвященного Григория архиепископа Тверского (впоследствии митрополита Новгородского) к Филарету, митрополиту Московскому, о чтении Священного Писания. М., 1861.
  • Христианские изыскания в Азии (перевод с англ.). Киев. старина, 1893, № 11, с. 205.
  • О Боге едином и о св. Троице. Христ. чтен., ч. VI, с. 50, 64, 166, 176, 183, 213.
  • Вечерние мысли (стихотворение). Библиограф, 1885, № 3, с. 51.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Григорий (Постников) // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1893. — Т. IXа. — С. 717.
  2. ↑ См. «Григорий (Постников Григорий Петрович) архиепископ Казанский и Свияжский с 1 марта 1848 года, митрополит с 26 августа 1856 года по 1 октября 1856 года.» [Архівовано 2011-03-15 у Wayback Machine.] сайт КДС
  3. ↑ а б «Московскія Вѣдомости». 16 октября 1856, № 124, стр. 1089.
  4. ↑ olga. Усыпальница Духовской церкви некрополь Александро-Невской Лавры (рос.). lavraspb.ru. Архів оригіналу за 30 листопада 2018. Процитовано 30 листопада 2018.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Григорій_(Постніков)&oldid=40990921