Грицай Роман Степанович
| Грицай Роман Степанович | |
|---|---|
 | |
| Народження | 26 листопада 1887 |
| Смерть | 16 квітня 1967 (79 років) |
| Поховання | Рогатин |
| Навчання | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Рогатин, Львів |
Грица́й Рома́н Степа́нович (26 листопада 1887, м. Львів — 16 квітня 1968, м. Рогатин) — український архітектор, живописець, графік.
Біографія[ред. | ред. код]
Роман Грицай був одним із сімох дітей адвоката Степана Грицая. Батько був українцем, мати — полькою. Родина мешкала у Львові на вулиці Вірменській, 13.[1]
Закінчив Львівську академічну гімназію (1906), вступив на відділ будівництва Львівської політехніки (1910). На той час деканом відділу був український архітектор Іван Левинський. Закінчив навчання 1912 року. Короткий час працював в архітектурно-проєктному бюро Івана Левинського.
Із початком першої світової війни був мобілізований до резервного батальйону 41 піхотного полку. 3 грудня 1916 року відкликаний для роботи по відбудові господарства Галичини. Займався оглядом, обмірами та описом різних архітектурних об'єктів. В цей час створені відповідні експозитури для відбудови зруйнованих об`єктів. Роман Грицай потрапив в місто Рогатин де керівником призначено інженера В. Дидинського, а його заступником призначили Грицая. очалось проектування та відновлення будинків, перш за все, центральної частини міста. Через два роки В.Дидинський виїхав до м. Дрогобича, а його місце посів інженер Грицай. Відкрив своє інженерно-архітектурне бюро. Саме в цей період (1922–1939 рр.) розгорнув свій талант як архітектор. Захоплювався аквареллю, відтворюючи пам'ятки. Одружився із донькою рогатинського пароха о. Кудрика та від травня 1923 року осів у Рогатині, де працював міським інженером-архітектором до 1944 року.
За період польської адміністрації займав посаду заступника голови міської управи (магістрату), а також вчителював у Рогатинській гімназії – проводив уроки креслення, малювання і трудового навчання. В культурно-освітньому житті Рогатинщини проявив себе як активний член товариства «Просвіта», мав власну бібліотеку, багато читав, вільно володів німецькою та польською мовами, захоплювався шахами [2].
У жовтні 1945 року заарештований. Військовий трибунал МВС Станіславської області 25 квітня 1946 року засудив Романа Грицая на 15 років каторжних робіт засуджений за статтею 54-а КК УРСР із конфіскацією майна та висланий до Тайшету Іркутської області. Передбачаючи свій арешт, Роман Грицай сховав частину своїх проєктів та акварелей у подвійній задній стінці шафи. Повернувся із заслання 19 листопада 1955 року. Хоч у будинку мешкали чужі люди, сховані роботи збереглись неушкодженими. Наново оселився у Рогатині. Жив у злиднях, винаймаючи кімнату і отримуючи 10 карбованців пенсії. Помер 16 травня 1968 року. Похований у родинному склепі у Рогатині, навпроти пам'ятника воїнам УГА, збудованого за його проєктом і дивом уцілілого в радянські часи.
28 квітня 1992 р. на фасаді Рогатинської центральної районної бібліотеки (будинку, який збудував Роман Грицай) відкрито меморіальну таблицю Роману Грицаю, а одну із вулиць м. Рогатина названо його іменем.
Діяльність[ред. | ред. код]
- Проєкт будинку українського Національного музею у Львові (1914–1920). Виконаний в стилі українського модерну зі стилізаціями гуцульського мистецтва. Проєкт не реалізований.
- Проєкти церков у Тернополі.
- Численні проєкти народних домів.
- Надгробні пам'ятники у модерних формах. Проєкт цвинтарної каплиці зі стилізованим хрестом, призначений ймовірно для стрілецького меморіалу на горі Маківці (1930).
- Церква святого Іоана Богослова на вулиці Потоцького (нині Генерала Чупринки), 101 у Львові. Будівництво почато 1936 року. Вважається першою модерністичною українською сакральною спорудою. У 1950-х роках перебудована під бібліотеку Лісотехнічного інституту.
- Пам'ятник полеглим воїнам Української Галицької Армії в Рогатині у формах ар-деко і необароко (1928).
- Польська гімназія ім. Петра Скарги в Рогатині (1933)
- Рогатинський маґістрат, тепер Рогатинська районна бібліотека
- Конкурсний проєкт відновлення церкви Святого Духа у Львові на вулиці Коперника (1943, третя премія).
- Церква святого Миколая в селі Кліщівна Рогатинського району. Проєкт розроблений 1930, будівництво завершено 1938 року. Проєкту однак дотримано недокінця — замість трикутної бані влаштовано цибулясту, що порушило цілісний первинний задум.
- Церква в Юнашкові (будівництво завершено 1938 року).
- Вілла Богдана Лепкого «Богданівка» в селі Черче, а також каплиця у стилі модерн (1930-ті). Одна з найкращих модернових каплиць Галичини. Знищена в радянський час.
- Дзвіниця при церкві св. Юра в Бабинцях Долішніх (стару дзвіницю перед розбиранням обміряно). Повторена пізніше у селі Підгороддя.
- Нереалізовані проєкти церков: дерев'яної (1937) та мурованої (1939) церкви в Свистільниках, кілька варіантів перебудови церкви в Мельній.
- Автор титулу і віньєтки «Ілюстрованого календаря товариства „Просвіта“ на 1910 рік».
Рогатинська міська управа «MAGISTRAT», тепер Рогатинська районна бібліотека 
Меморіальна дошка Роману Грицаю 
Монастир сестер Василіянок в м. Івано-Франківську. У 1911- 1913 рр. його будували архітектори І. Левинський та О. Лушпинський, а в 1939 р. закінчив Р. Грицай
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ковба Ж. Секретар високопреосвященного митрополита // Дзеркало тижня. — № 6. — 16 лютого 2002
- ↑ УКРАЇНСЬКИЙ АРХІТЕКТОР РОМАН ГРИЦАЙ: ТВОРЧИЙ ТА ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ.
Джерела[ред. | ред. код]
- Бірюльов Ю. О. Грицай Роман // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 583. — ISBN 978-966-7007-68-8.
- Слободян В. М. Сакральні споруди архітектора Романа Грицая // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2003. — № 13. — С. 79—88. — ISBN 966-95066-4-10.