Гришко Петро Артемович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гришко Петро Артемович
Народився 18 лютого 1922(1922-02-18)
Велика Димерка, Остерський повіт
Помер 29 березня 2022(2022-03-29) (100 років)
Велика Димерка, Броварський район, Київська область, Україна
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Військове звання Лейтенант
Нагороди Орден Вітчизняної війни II ступеня Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «Захиснику Вітчизни»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Ветеран праці»

Петро Гришко Артемович — радянський ветеран німецько-радянської війни, останній ветаран який жив у Великій Димерці.

Життєпис[ред. | ред. код]

Петро Артемович народився у Великій Димерці і прожив все життя на одній вулиці, що нині носить назву Покровської. У 1934 році він закінчив 4 класи місцевої школи. До лав Радянської Армії його призвали в квітні 1944 року, військову присягу прийняв 1 травня 1944-го, демобілізований 1 грудня 1946 року.

Петро Гришко визволяв Чехословаччину, дійшов до Берліна.

22 червня 2021 року Петру Артемовичу вручили пам’ятну медаль на 75-річчя закінчення Другої світової війни. Міністр оборони Чешської республіки підписав наказ про відзначення цією нагородою всіх військових ветеранів, які брали участь у визволенні Чехословаччини від німецьких нацистів. Серед 144-х мешканців України було і прізвище Петра Гришка.

Доля його вберігала його протягом життя і ніби готувала до довголіття. Ще в дитинстві Петро Артемович мало не потонув. Під час війни його, артилериста протитанкової артилерії, поранило осколками в ногу і голову.

Одного разу на фронті тільки випадок уберіг Петра Артемовича від загибелі. Як розповів довгожитель, сіли обідати, а він не міг знайти ложку – десь загубив. Лише відійшов на кілька десятків метрів, щоб вирізати з гілки дерев’яну ложку, як на місце обіду впала міна. Його товариш загинув.

Після демобілізації Петру Артемовичу довго не давали забути армійські будні – старшину запасу регулярно брали на перепідготовку.

Працював ветеран все життя фактично на одному місці – у київському підприємстві «Будіндустрія». Любив компанії, добре співав, теплі стосунки зберігав із дружиною Марією, нині покійною. Ростив двох дітей, дочекався онуків. А ще в Петра Артемовича – п’ять правнуків. Правнучка працює лікарем у Німеччині, і завдяки її активності знають про знаменитого прадіда і там.[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дожити до ста років: у Великій Димерці привітали почесного ювіляра - Трибуна - Бровари (Новини ). Трибуна - Бровари (укр.). 19 лютого 2022. Архів оригіналу за 9 червня 2022. Процитовано 12 червня 2022.