Громович Юрій Володимирович
| Юрій Громович | |
|---|---|
 Солдат | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
18 липня 1983 Немишлянський район міста Харків |
| Смерть |
15 жовтня 2019 (36 років) Авдіївка |
| Alma Mater | Українська інженерно-педагогічна академія |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2014-2015; 2019 |
| Приналежність |
 Україна |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська |
| Рід військ |
 Механізовані війська |
| Формування | |
| Війни / битви | |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Ю́рій Володи́мирович Громо́вич (1983—2019) — солдат ЗСУ, учасник російсько-української війни[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1983 року у місті Харків (Немишлянський район). Ще в дитинстві мріяв стати військовим. Закінчив Українську інженерно-педагогічну академію[2]. Працював на заводах — зокрема токарем на заводі ФЕД.
У часі війни — солдат, в 2014—2015 роках проходив службу за мобілізацією (третя хвиля). Воював побіля Трьохізбенки та Щастя.[3]
29 березня 2019 року вступив на військову службу за контрактом; стрілець-помічник гранатометника механізованого батальйону 92-ї бригади.
15 жовтня 2019-го загинув від кулі снайпера — вистрілили тоді, коли боєць глянув у бійницю. Перший постріл потрапив у залізний щит, другий — у нього. Сталося це приблизно в 11:50 під час обстрілу позиції поблизу Авдіївки; куля влучила у шию та вийшла через грудну клітку. Був вчасно евакуйований — вже за кілька хвилин перебував у санітарній машині, але поранення виявилось несумісним з життям.
18 жовтня 2019 року похований на Алеї слави кладовища № 18 (Безлюдівське) міста Харкова.
Без Юрія лишилися батько, мама Людмила Михайлівна, дві сестри[4], дружина Євгенія та син 2013 р.н. — того року пішов у перший клас.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- Указом Президента України № 897/2019 від 11 грудня 2019 року за «особисті заслуги у зміцненні обороноздатності Української держави, мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку» нагороджений орденом За мужність III ступеня (посмертно)[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Під Авдіївкою від кулі снайпера загинув боєць 92 омбр Юрій Громович. Архів оригіналу за 18 жовтня 2019. Процитовано 21 квітня 2020.
- ↑ На фронті загинув від снайперської кулі боєць 92-ї ОМБр Юрій Громович [Архівовано 25 жовтня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Втрати жовтня. Упродовж місяця у бойових діях на Донбасі загинули дев'ятеро військових. Архів оригіналу за 15 листопада 2019. Процитовано 21 квітня 2020.
- ↑ Книга пам'яті. Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 21 квітня 2020.
- ↑ Указ Президента України від 11 грудня року № 897/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела[ред. | ред. код]
- Серед загиблих на Донбасі 15 жовтня — боєць з Харкова [Архівовано 16 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
- Загиблі герої жовтня: дев'ять облич та історій [Архівовано 28 листопада 2019 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Солдати (Україна)
- Народились 18 липня
- Народились 1983
- Померли 15 жовтня
- Померли 2019
- Військовики 92-ї окремої механізованої бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)
- Уродженці Харкова
- Випускники Української інженерно-педагогічної академії
- Померли в Авдіївці
- Поховані на харківському міському кладовищі № 18