Громов Василь Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Громов.
Громов Василь Петрович
Народився 24 квітня 1920(1920-04-24)
Копилок, Пригородна волостьd, Пустошкинський район, СРСР
Помер 9 липня 2017(2017-07-09) (97 років)
Вовчанськ
Поховання Вовчанськ
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність поет, хореограф
Учасник Друга світова війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
Заслужений працівник культури УРСР Заслужений працівник культури РРФСР

Василь Петрович Громов (24 квітня 1920, Заволч'є — 09 липня 2017, Вовчанськ) — поет, засновник народного ансамблю танцю «Радість», заслужений працівник культури України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Василь Громов народився 24 квітня 1920 року в Росії в селі Заволч'є (наразі частина села Копилок), Псковської області.

Учасник Великої Вітчизняної війни з самого її початку. Входив до складу обслуги міномету, пізніше кулемету. Брав участь у Сталінградській битві, південніше міста відбивав атаку танкового корпусу генерала Манштейна. У складі Степового фронту брав участь у битві під Прохорівкою, звільненні Харкова та Полтави.Під час боїв на заході України важко захворів і довго лікувався у Полтавському госпіталі. На початку 1944 року був комісований[1], йому була присвоєна інвалідність другої групи.

У березні 1953 року приїхав до Вовчанська де організував танцювальний колектив «Радість», в якому спочатку нараховувалося 12 людей. Учасники ставили за мету якомога яскравіше розкрити особливості народного танцю. У 1956 році колектив отримав Почесну грамоту під час Республіканського огляду сільської художньої самодіяльності. Наступного року кіностудія ім. О.Довженка запросила провідних артистів ансамблю разом з Громовим взяти участь у зйомках фільму «Пісні над Дніпром». Пізніше ансамбль отримав звання «Самодіяльний народний ансамбль танцю» та став лауреатом багатьох фестивалів самодіяльного мистецтва України та оглядів-конкурсів. Василь Громов був беззмінним керівником керівником протягом 50 років. Василь Петрович — виховав майже 700 танцюристів, серед них Геннадій Сорокивий, Наталя Гула, Олексій Хомутов який став наступником на посаді керівника народного ансамблю танцю «Радість»[2].

Крім хореографічної діяльності, також писав вірші. Друком вийшли три збірки: «Моя жизнь» (2006), «Танец – мой труд, стихи – увлечение» (2008), «Мои стихи» (2010)[3].

Василю Громову була встановлена меморіальна дошка у центрі міста 7 листопада 2020 року[3].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Герої Другої світової війни, 2016, с. 367.
  2. ↑ Народний ансамбль танцю «Радість» Вовчанського РБК. https://www.cultura.kh.ua (uk-ua) . Процитовано 27 червня 2023.
  3. ↑ а б Заходи з нагоди відкриття меморіальної дошки Громову Василю Петровичу. Вовчанська районна рада (укр.). 07 11 2020.
  4. ↑ Подвиг народа. podvignaroda.ru. Архів оригіналу за 1 січня 2021. Процитовано 29 січня 2020.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Громов Василий Петрович // Герої Другої світової війни. Харківська область / Керівник проекту Хіневич А. П. — Харків : Файний формат, 2016. — С. 367. — 628 с.
  • Вовчанщина: особистості в історії і сучасності / І. Захаров. — Харків : Золоті сторінки, 2019. — С. 231—232. — 255 с. — ISBN 978-966-400-501-9.
  • Служение долгу и делу : [рос.] / І. Захаров. — Харків : Золоті сторінки, 2015. — С. 126. — 159 с. — ISBN 978-966-400-339-8.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Громов_Василь_Петрович&oldid=39796325