Грондський Самуїл
| Грондський Самуїл | |
|---|---|
| Народився | 1620-ті або 1620[1] |
| Помер | 1672 |
| Країна |
 Річ Посполита |
| Діяльність | історик, дипломат, посадова особа |
| Галузь | історіографія[2], дипломатія[2] і державна служба[2] |
| Знання мов | польська[2] |
| Суспільний стан | шляхтич[d][2][2][…] |
| Конфесія | Польські брати[d] |
Самуїл Грондський, або Самуель Ґрондський чи Самуель Ґрондзький (пол. Samuel Grądzki) (20-ті рр. 17 ст. — бл. 1672) — польський хроніст. Автор «Історії козацько-польської війни» (опублікував К. Коппі 1789 в Пешті), що є цінним джерелом з політичної історії України 1648—1672 років.
Біографія[ред. | ред. код]
Походив із польського шляхетського роду Грондських герба «Равич», який осів на західно-українських землях. Здобув добру освіту, володів польською, латинською, шведською, російською та угорською мовами. Служив як військовий, пізніше як дипломат Речі Посполитої. Супроводжував стольника цехановського Станіслава Любовидзького на переговорах з Богданом Хмельницьким поблизу Переворська наприкінці жовтня 1655. Під час шведсько-польської війни («Потопу») 1655—1657 перейшов на бік шведського короля Карла Х Густава, за дорученням якого навесні 1656 їздив у Чигирин для укладання шведсько-українського союзу.
Пізніше перейшов на службу до трансільванського князя Дєрдя II Ракоці. У грудні 1656 брав участь у переговорах в угорському замку Раднот, які завершилися укладанням Раднотського договору 1656, спрямованого насамперед проти Речі Посполитої, а 1657 — у поході трансільванського князя на Польщу. Після поразки Ракоці Дєрдя II вернувся до Трансільванії і служив секретарем цього князя та його спадкоємця Михая I, який панував упродовж 1661—1690 років.
«Історія козацько-польської війни»[ред. | ред. код]
Грондський є автором латиномовної хроніки «Історія козацько-польської війни», завершеної близько 1672. У ній відображені історичні події 1648—1672, які відбувалися в Речі Посполитій та Україні, причому головна увага приділялася історії національної революції 1648—1676. Головним джерелом для написання пам'ятки була хроніка «Війна скіфо-козацька» Й.Пасторія, використовувалися також компіляції М.Голинського, різні документи, свідчення очевидців, зокрема І.Виговського, особисті спогади тощо. В своєму творі Грондський робить цікаві історичні екскурси — згадуються, зокрема, козацька реформа короля Стефана Баторія (1578), повстання під керівництвом Северина Наливайка, Івана Сулими та ін.
При висвітленні національно-визвольної війни 1648—1658 Грондський часто відходить від оцінок, характерних для більшості польсько-шляхетських історіографів, іноді відверто симпатизує українським повстанцям. Хроніка Грондського містить чимало цінних оригінальних звісток, які використовувалися істориками XVII – XX ст., у тому числі й українськими.
Рукопис твору був опублікованй латинською мовою у 1789 році в Пешті.[3] Українською мовою твір був опублікований вперше в 2021 році. Автор перекладу — Олександр Кислюк (16.01.1962 — 5.03.2022).
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ Czech National Name Authority Database as Linked Data, Báze národních jmenných autorit v podobě propojených dat
- ↑ а б в г д е ж Czech National Authority Database
- ↑ Історія козацько-польської війни Пешт, 1789. С. 239 (лат.)
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Мицик Ю. А. Грондський Самуїл [Архівовано 25 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 219. — ISBN 966-00-0405-2.
- Ґрондський Самуель [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 298. — 1000 екз.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ґрондський // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Грондський (Grondski, Grądzki) Самуїл // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.116-117.