Грошова реформа Діоклетіана

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Грошова реформа Діоклетіана (була проведена між 286[1] -294[2] і 301 роками) — реформа, яка була створена, щоб впоратися з кризовим періодом третього століття, так звана, як «військова анархія» (яка тривала п'ятдесят років, з 235 до 285 року), що призвело до важких економічних і соціальних наслідків. Ця реформа привела до значного перегляду грошових цінностей.[2]

Бюст Діоклетіана, який реформував економіко-фінансову і грошово-кредитну системи Римської імперії.

Історичний контекст[ред. | ред. код]

Катастрофічний період в третьому столітті нашої ери привів до поступового занепаду і агонії Римської імперії з точки зору сільськогосподарського виробництва та комерційних перевезень, а також сталого демографічного спаду через триваючі громадянські війни уздовж кордонів.

Зростаюча вартість армії в Пізньої Імперії (безперервне підвищення зарплати і пожертвування були необхідні, щоб тримати її в таємниці)[3] і витрати на суд і бюрократію (також зросли, оскільки уряду потрібно все більше і більше контролерів для боротьби з ухилення від сплати податків і застосування законів на просторах Імперії), більше не в силах вдаватися в девальвації грошової маси, яка викликала неймовірні темпи інфляції.

До всього цього був доданий той факт, що в перші три століття імперської епохи покупка величезної кількості предметів розкоші з азійських регіонів, що переважно оплачувались срібними монетами, викликала постійний відтік дорогоцінних металів за межі Імперії. Оскільки цей відтік не міг бути компенсований видобутком металів в шахтах через виснаження родовищ після багатовікової експлуатації, це прискорювало спіраль зниження ефективної кількості дорогоцінного металу в монетах, викарбуваних різними імператорами.[4]

Феномен грошової девальвації, вже використовувався імператорами за часів Імперії для скорочення реальних державних витрат саме з сімдесятих років третього століття, став викликати різке збільшення[5] інфляції (посилюється розрідження товарів через широко розповсюджену небезпеку в торгівлі і виробництві) і незграбні спроби її виправити: імператор Діоклетіан[6] спочатку в 294 році спробував стабілізувати монету, придумавши гарну золоту монету — ауреус[7], яка, однак, відразу ж зникла з обігу (була захована або розплавлена, оскільки не було впевненості в стабілізації ринку), потім в 301 році імператор вирішив нав'язати «Указ про максимальні ціни». Приклад вибуху цін побічно представлений Хорст-Еберхардом Ріхтером:

«Два верблюда, які коштували 500 драхм в 144 році, коштували 134 000 на 289 рік; раб, якого в 129 році можна було купити за 1200 драхм, піднявся до ціни 90 000 на 293 рік.»

(Еберхард Хорст, Костянтин Великий, Мілан, 1987, стор.25.)

Основний зміст реформи[ред. | ред. код]

Діоклетіан розгорнув радикальну роботу з адміністративної та фіскальної реформи, яка дозволила зупинити кризу, хоча б тимчасово.

Податкова система була раціоналізована, усуваючи стародавні привілеї та пільги. Сума податків ретельно розраховувалася щороку на основі потреби (складання річного бюджету вперше) і на основі наявних ресурсів, визначених переписом. Земельні податки (сплачуються землевласниками) і особисті податки (сплачуються фермерами) були уніфіковані, податкова одиниця земельної площі відповідала працівникові, виходячи з їх майна та працівників, які були найняті землевласниками. Потрібно було забезпечити державу майном в натуральній формі для утримання армії, солдат для армії і робочої сили для громадських робіт. Найбагатші могли замінити оподаткування натурою на золоті монети.

Грошова реформа Діоклетіана також ознаменувалася створенням нової серії імперських монетних дворів після тих, що виникли в попередній період військової анархії. Вони були поширені в різних провінціях, за винятком Іспанії: в Олександрії, Карфагені та інших.

З введенням тетрархіческой системи Діоклетіана, імперські «столиці» фактично збільшилися в чотири рази (починаючи з 293 р), що призвело до множення виробництв, також на користь армій, розташованих уздовж кордонів або складаючих «запас» в тилу.[8]

Монети і вага[ред. | ред. код]

Ауреус повернувся до ваги 1/60 фунта (= 5,45 г.[1], зі значенням грецькою буквою «Σ» (Sigma), тобто 60[2]), як це було передбачено раніше Аврелианом[9], так як вже при Марк Аврелій Кар він знову зменшився до 1/70 (про що свідчить грецька буква «о», надрукована на деяких монетах, еквівалентна числу 70[10]).[9] Була також введена срібна монета (близько 294 року[11]), аргентеус, вагою 1/96 фунта[11] (= 3,41 г.). Що стосується бронзових або мідних монет, то старі монети були замінені монетою під назвою фолліс із середньою вагою близько 8,5 г.[12] Також були викарбувані дві інші нові монети, такі як фракція фолліс, перша вагою 3,90 г. і друга з вагою від 1,30 до 1,56 г.[12] Ці підрахунки з'явилися завдяки напису, знайденої у Афродізії в Карії і датовані 1 вересня 301 року.[13] Нарешті, співвідношення між золотом і сріблом було встановлено на рівні 1:15, як ніби-то сказати, що ауреус коштував 833,3 динаріїв або 8,3 срібла.[12]

Діоклетіан, таким чином, спробував відновити цінність срібної монети, збільшивши кількість дорогоцінного металу в нових випусках і стримуючи інфляцію, максимальні ціни, був встановлений «Указ про максимальні ціни» (de pretiis rerum venalium). Ці заходи, проте, не увінчалися успіхом: нова валюта швидко зникла з ринку, так як була перевага зберегти її, а фіксовані ціни змусили деякі товари зникнути з офіційного ринку для продажу на чорному ринку, і тому сам Діоклетіан був змушений піти з місця правителя.

Нові монети по реформі Діоклетіана
Монети Назва Початок обігу
Ауреус 296/297 рік
Аргентеус 294 рік
Фолліс 302-303 рік

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Adriano Savio, Monete romane, p.207.
  2. ↑ а б в Gian Guido Belloni, La moneta romana, p.265.
  3. ↑ Il bilancio militare all'inizio del III secolo era salito a 3 miliardi di sesterzi, pari al 75 % della spesa pubblica, che a sua volta contava per il 20 % del Pil. (Ruffolo, p. 85).
  4. ↑ Una libbra d'oro (circa 322 grammi), equivalente a 1125 denarii d'argento alla fine del II secolo d.C., ne valeva 50 000 al tempo di Diocleziano (Arnaldo Momigliano, Sesto contributo alla storia degli studi classici e del mondo antico, Edizioni di Storia e Letteratura, Roma 1980, p. 637).
  5. ↑ Anche del 700—900 % (Ruffolo, p. 108).
  6. ↑ «Diocleziano — scrive Giorgio Ruffolo — non era certo un economista. Era sinceramente convinto che il disordine monetario fosse dovuto a una perversa combinazione di una moneta e di uomini entrambi cattivi. Una volta messe in circolazione delle buon monete e ristabilite le condizioni della fiducia occorreva castigare gli uomini cattivi con le maniere forti: quelle sulle quali in ultima analisi, da soldato rude, Diocleziano contava»(Ruffolo, p. 139)
  7. ↑ Equivaleva a un sessantesimo di libbra d'oro, tornando però alla riforma di Aureliano.
  8. ↑ A.Calderini, Milano durante il Basso Impero, in Storia di Milano, I, 1953, pp. 301—366; A.Calderini, Milano romana fino al trionfo del Cristianesimo, in Storia di Milano, I, 1953, pp. 230—250.
  9. ↑ а б Adriano Savio, Monete romane, p.206.
  10. ↑ RIC, V/2, 316 e 317.
  11. ↑ а б Adriano Savio, Monete romane, p.212-213.
  12. ↑ а б в Gian Guido Belloni, La moneta romana, p.266.
  13. ↑ AE 1973, 526a-b.

Література[ред. | ред. код]

  • Zonara, L'epitome delle storie, X.
  • Gian Guido Belloni, La moneta romana, Ed.Carocci, Roma 2004, ISBN 88-430-2105-2
  • Santo Mazzarino, L'impero romano, Roma-Bari 1976.
  • Giorgio Ruffolo, Quando l'Italia era una superpotenza, Einaudi, 2004.
  • Adriano Savio, Monete romane, Roma 2001. ISBN 88-7801-291-2
  • Chris Scarre, Chronicle of the Roman Emperors, London 1995. ISBN 0-500-05077-5
  • Chris Scarre, The Penguin Historical Atlas of Ancient Rome, Cambridge 1995. ISBN 0-14-051329-9
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Грошова_реформа_Діоклетіана&oldid=41062955