Грущак Андрій Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Грущак Андрій Федорович
Народився 22 лютого 1943(1943-02-22)
Волоща, Дрогобицький район, Дрогобицька область, Українська РСР, СРСР
Помер 1 вересня 2021(2021-09-01) (78 років)
Дрогобич, Львівська область, Україна
Діяльність журналіст
Членство Національна спілка журналістів України і Національна спілка письменників України

Грущак Андрій Федорович (22 лютого 1943(19430222) с. Волоща, нині Дрогобицький район, Львівська область, Україна1 вересня 2021) — поет, прозаїк, журналіст, краєзнавець, фольклорист , художник-графік, педагог, член Національних Спілок письменників і журналістів України, член Всеукраїнського об'єднання "Письменники Бойківщини"

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у с. Волощі на Дрогобиччині, там же зростав. Рано лишився без матері. Скінчив Грушівську середню школу, українську філологію Дрогобицького педагогічного інституту імені Івана Франка та студії військової журналістики.

Вчителював у селах Зворі та Долішньому Лужку на Львівщині. Деякий час працював у Дрогобицькому педагогічному інституті, а також у ПТУ-54 м. Дрогобича. Був директором Стебницької СШ № 7, шістнадцять років працював у добровільних спортивних товариствах профспілок Дрогобича, понад шість років очолював їх.

У молодому віці пережив сімейну трагедію: померла дружина, залишивши трирічну донечку, для якої був і батьком, і матір'ю.

Від 1990 року — завідувач відділів національного відродження, правового виховання народного часопису «Нафтовик Борислава».

Творчість[ред. | ред. код]

Автор кількох тисяч статей, нарисів, репортажів, низки прозових творів, поезій, пісень, рецензій, мистецьких оглядів. Був співзасновником та співавтором трьох номерів підпільного альманаху «Тустань» (1989–1990 рр.).
Видав 19 книг та збірників:

  • «Волоща — отча земля» — історико-етнографічний нарис (2001 р.),
  • «Доля» — новели, повість (2003 р.),
  • «Колоски на стерні» — новели (2005 р.),
  • «Над прірвою» — роман (2007 р.),
  • «Берег любові» — пісні з нотами (2007 р.),
  • «Історія Волощі» — шкільний посібник (2007 р.),
  • «Золотоперий підголосок» — у співавторстві (2008 р.),
  • «Чорний плагіат» — літературно-критичне видання (2008 р.),
  • «Життя як свіча» — новели (2008 р.),
  • «Знак орди» — роман (2009 р.),
  • «Перевесло» — поезії (2010 р.),
  • «Суголосся часу» — критика та публіцистика (2011 р.).
  • «Трафунки»— життєві оповідки(2011 р.)
  • «Сірко»—повість для дітей(2013р.)
  • «Слово про слово»—літературно-критичне видання(2013р.)
  • «Волоща» — посібник для учнів (2013 р.),
  • «Краплі» — поезії (2014 р.),
  • «Над прірвою» — роман (нова редекція) (2015 р.),
  • «Дощ» — поезіЇ (2015 р.),
  • «І слівцем, і топірцем» — гумор та сатира (2016 р.),
  • «Москалі» — документально-публіцистичне видання (2017 р.),
  • «Гавчик, Нявчик та Івась» — роман (2019 р.),
  • «Бранкі волі» — -роман (2020 р.),
  • «Пером не байдужого» — публіцистичне-асеїстичне видання (2020 р.),

Творчі спілки[ред. | ред. код]

Член Національних спілок журналістів та письменників України, член Об'єднання «Письменники Бойківщини». Учасник Першого і Другого світового Конгресів бойків (2005 р., 2010 р.), Лауреат та тричі дипломант Бойківського літературно-краєзнавчого конкурсу імені Мирона Утриска (2005, 2008, 2009, 2012 років), Лауреат літературного фольклорно-етнографічного конкурсу «Бойківський світ» імені о. Михайла Зубрицького, лауреат (2013 р., 2015 р., 2016 р.), дипломант Всеукраїнського літературно-мистецького конкурсу ім.Володимира Дроцика(2013р.),лауреат літературно-мистецької премії Благодійного фонду Віктора Романюка(2013р.).Нагороджений багатьма Почесними дипломами-як літератор і громадський діяч, занесений до книги «Золотий фонд Бойківщини» (2008 р.). Нагороджений найвищою нагородою НСПУ - медаллю "Почесна відзнака" (2018 р.).

Співавторство[ред. | ред. код]

Співавтор багатьох літературно-мистецьких збірників ,антологій та альманахів, редактор численних книг поезій та монографій.

Джерела[ред. | ред. код]