Гуго Ігнотус
Гуго Ігнотус | |
---|---|
Ім'я при народженні | угор. Veigelsberg Hugó |
Народився |
2 листопада 1869[1] Пешт, Пешт, Угорщина |
Помер |
3 серпня 1949[1] (79 років) Будапешт, Друга Угорська республіка[2] |
Поховання | Керепеші |
Країна | Угорщина |
Діяльність | поет, журналіст, літературний критик, письменник, головний редактор |
Галузь | Угорська література |
Alma mater | Будапештський університет (1891) |
Науковий ступінь | доктор наук |
Знання мов | угорська |
Заклад | Nyugatd |
Батько | Leó Veigelsbergd |
Діти | Pál Ignotusd |
Гуго Ігнотус (літературний псевдонім Гуго Файгельсберга) (угор. Hugó Ignotus; 2 листопада 1869, Пешт — 3 серпня 1949, Будапешт, Угорщина) — угорський письменник, поет, редактор, публіцист, есперантист. Доктор наук. Один із найвидатніших літературних критиків Угорщини.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у 1869 році в німецькомовній єврейській родині. Його батько, Лео Файгельсберг, працював головним редактором угорської газети Pester Lloyd. Гуго вивчав право, став юристом. Отримав докторський ступінь у Будапештському університеті, зайнявся журналістикою. Співпрацював з низкою газет, зокрема, A Hét та Magyar Hírlap. Здійснив поїздки до Німеччини, Туреччини, США тв Балканами. У 1906 році був одним із співзасновників журналу «Szerda».
У 1908 році Гуго Ігнотус співзасновник літературного журналу «Nyugat» і з 1908 по 1929 рік — його головний редактор.
Під час Першої світової війни був в числі пацифістів, підтримував політику монархії. Після Угорської революції 1919 року йому було довірено вести політичну діяльність за кордоном, в зв'язку з чим він довгий час не міг повернутися до Угорщини. Розгорнув за кордоном широку журналістську діяльність.
Після аншлюсу в 1938 році Г. Ігнотус втік з Відня через Будапешт до Лондона, звідки в 1941 році переїхав до США. У 1948 році повернувся назад на Батьківщину, будучи невиліковно хворим.
Помер в 1949 році. Похований на кладовищі Керепеші в Будапешті.
Творчість[ред. | ред. код]
У 1891 році вийшов перший роман у віршах Гуго Ігнотуса «Прикрості Шлеміля», написаний під сильним впливом творчості Гейне. Ці вірші пройняті іронічним ставленням до самого себе, що поєднується зі скептицизмом і чуттєвим сприйняттям життя.
Згодом Ігнотус перейшов до критики, яка займала перше місце в його літературної діяльності. У 1890-тих роках, на противагу націоналістичним дрібнобуржуазним прагненням угорської літератури, Гуго Ігнотус став прибічником натуралістичного і реалістичного напряму. В основі його критичних робіт лежить теорія «Мистецтво для мистецтва», з якої він робить дуже кардинальні висновки. Г. Ігнотус гаряче підтримував всі нові літературні течії, і коли на початку XX століття в Угорщині розгорілася запекла полеміка між літературними угрупованнями ультранатуралізму, символізму та експресіонізму і старими напрямками, він став головним редактором періодичного видання «молодих» — «Der Westen».
Популярність йому принесли збірники статей «За читанням» (1906), «Досліди» (1910) та ін..
Вибрані публікації[ред. | ред. код]
- A Slemil keservei (1891)
- Vallomások (1895)
- Verse (1895)
- Változatok a G-húron (1902)
- A Hét szakácskönyve (1902)
- Legteljesebb legyező- és virágnyelv (1905)
- Olvasás közben jegyzetek és megjegyzések (1906)
- Feljegyzések (1909)
- Kísérletek cikkek és képek (1910)
- Színházi dolgok (1912)
- Egy év történelem jegyzetek 1914 tavaszától 1915 nyaráig (1916)
- Egy év halál jegyzetek 1914 tavaszától 1915 nyaráig (1916)
- Ignotus verseiből (1918)
- Ignotus novelláiból (1918)
- Olvasás közben új folyam újságcikkek 1913 és 1921 körül (1922)
- L'amour. Ses joies. Ses amertumes. Son rôle social (1927)
- A Nyugat útja (1930)
- Ignotus válogatott írásai. Versek, novellák (1969).
Нагороди[ред. | ред. код]
- Премія Pro Arte
- Премія імені Баумгартена (1949)
Література[ред. | ред. код]
- Літературна енциклопедія. — У 11 т.; М.: видавництво Комуністичної академії, Радянська енциклопедія, Художня література. За редакцією В. М. Фріче, А. В. Луначарського. 1929—1939.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ ідентифікатор PIM
Посилання[ред. | ред. код]
- Ignotus [Архівовано 26 травня 2016 у Wayback Machine.] (угор.)
- 100 éves a Nyugat — ALKOTÓK — IGNOTUS [Архівовано 9 квітня 2022 у Wayback Machine.] (угор.)
|
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |
- Народились 2 листопада
- Народились 1869
- Уродженці медьє Пешт
- Померли 3 серпня
- Померли 1949
- Померли в Будапешті
- Поховані на кладовищі Керепеші
- Випускники Будапештського університету
- Доктори наук
- Літератори, відомі під псевдонімами
- Есперантисти
- Літературні критики Угорщини
- Редактори XX століття
- Редактори XIX століття
- Публіцисти XX століття
- Публіцисти XIX століття
- Поети XX століття
- Поети XIX століття
- Угорські поети
- Письменники XX століття
- Письменники XIX століття
- Угорські письменники
- Уродженці Будапешта