Гуго цу Віндіш-Грец (1854—1920)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гуго цу Віндіш-Грец
нім. Hugo zu Windisch-Graetz
3-й князь Віндіш-Грец
Початок правління: 26 листопада 1904
Кінець правління: 15 травня 1920
Попередник: Гуго Альфред цу Віндіш-Грец
Наступник: Гуго Вінцент цу Віндіш-Грец
Дата народження: 17 листопада 1854(1854-11-17)
Місце народження: Флоренція
Дата смерті: 15 травня 1920(1920-05-15) (65 років)
Місце смерті: Замок Хаасберг, Крайна, Королівство Сербів, Хорватів і Словенців
Дружина: Крістіна Ауерсперзька
Династія: Віндіш-Грец
Батько: Гуго цу Віндіш-Грец
Мати: Луїза Мекленбург-Шверінська

Гуго Веріанд Александр Вільгельм Альфред цу Віндіш-Грец[1] (нім. Hugo zu Windisch-Graetz), (нар. 17 листопада 1854 — пом. 15 травня 1920) — 3-й князь цу Віндіш-Грец, син 2-го князя цу Віндіш-Грец Гуго та принцеси Мекленбург-Шверіну Луїзи.

Біографія[ред. | ред. код]

Гуго народився 17 листопада 1854 року у Флоренції. Він був третьою дитиною та єдиним сином в родині принца Гуго цу Віндіш-Греца та його першої дружини Луїзи Мекленбург-Шверінської. Хлопчик мав старших сестер Александру та Ольгу, а згодом народилась молодша — Марія.

Матір померла, коли Гуго ще не виповнилося п'яти. У жовтні 1867 його батько успадкував титул князя цу Віндіш-Грец. Незадовго перед цим він одружився вдруге із Матильдою Радзивілл, донькою несвижського ордината Вільгельма Радзивілла. Від цього шлюбу у Гуго були дві зведені сестри та брат.

Родині належали замки Хаасберг, Лойч, Ґонобіц, Вагенсберг,[2] Шляттенег та Хьорнберг.[3]

1 січня 1877 принц Гуго отримав чин лейтенанта запасу. А у 1882 році брав участь у військовій операції в Герцоговині щодо придушення селянського повстання. 1 травня 1883 — став обер-лейтенантом запасу.[4]

У віці 30 років Гуго взяв шлюб із 19-річною принцесою Крістіною Ауерсперзькою. Весілля відбулося 16 травня 1885 року у Відні. У подружжя народилося одинадцятеро дітей:

  • Луїза (1886—1976) — дружина графа Джованні Ческі а Санта Кроче, мала семеро дітей;
  • Гуго (1887—1959) — 4-й князь цу Віндіш-Грец, був одруженим з Леонтіною Фюрстенберзькою, мав четверо дітей;
  • Єлизавета (1889—1983) — була одружена з Леоне Роза;
    Замок Хаасберг
  • Альфред (1890—1972) — був одруженим з Марією Ізабеллою Гогенлое-Лангенбурзькою, мав трьох дітей;
  • Едуард (1891—1976) — був одруженим з Александрою Ізенбурзькою, мав четверо доньок;
  • Ольга (1893—1987) — була двічі одружена;
  • Вільгельміна (1895—1989) — дружина барона Леонідаса Економо ді Сан Серф, мала четверо дітей;
  • Франц (1896—1968) — був одруженим з Дезіре фон Вагнер-Латур Едль фон Турмбург;
  • Габріела (1898—1992) — дружина принца Йоганна цу Гогенлое-Шиллінгсфюрста, дітей не мала;
  • Готліб (1899—1945) — загинув у Трієсті, одруженим не був;
  • Марія Антуанетта (1911—2002) — дружина графа Джироламо ді Босдарі, дітей не мала.

Невдовзі після свого 50-го дня народження Гуго став третім князем цу Віндіш-Грец та власником всіх родинних маєтків.

Оскільки принц вивчав право, йому вдалося зробити успішну кар'єру на австрійській цивільній службі. У 1912 році він був обраний депутатом до регіональних Земських зборів.[5]

У 1914 отримав чин майора запасу, а 20 грудня 1916 став оберст-лейтенантом запасу.

Гуго пішов з життя у своєму замку Хаасберг у Крайні, що на той час знаходився на території новоствореного Королівства Сербів, Хорватів і Словенців, 15 травня 1920 року. Дружина пережила його більш, ніж на сорок років.

Генеалогія[ред. | ред. код]

Йозеф Людвіг фон Віндіш-Грец
 
Леопольдіна Аренберзька
 
Йозеф Франц Лобковіц
 
Марія Кароліна Шварценберзька
 
Фрідріх Людвіг Мекленбург-Шверінський
 
Олена Павлівна
 
Фрідріх Вільгельм III
 
Луїза Мекленбург-Стреліцька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Веріанд цу Віндіш-Грец
 
 
 
 
 
Марія Елеонора Лобковіц
 
 
 
 
 
Пауль Фрідріх
 
 
 
 
 
Александріна Пруська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Гуго цу Віндіш-Грец
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Луїза Мекленбург-Шверінська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Гуго
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Профіль на Genealogics.org [1] (англ.)
  2. ↑ Zgodovina gradu [2] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (словен.)
  3. ↑ Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. Windisch-Grätz, Hugo Alfred Adolf Philipp Fürst [3] [Архівовано 13 листопада 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
  4. ↑ Windisch-Graetz: ein Fürstenhaus im 19. und 20. Jahrhundert. стор 289
  5. ↑ Hugo Veriand Windisch-Graetz [4] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (словен.)

Література[ред. | ред. код]

  • Hannes Stekl,Marija Wakounig «Windisch-Graetz: ein Fürstenhaus im 19. und 20. Jahrhundert». Böhlau Verlag Wien, 1992.— 384; стор 289 [5] (нім.)

Посилання[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гуго_цу_Віндіш-Грец_(1854—1920)&oldid=42050680