Гузій Василь Андрійович

Гузій Василь Андрійович
Народився	26 липня (8 серпня) 1914 Прилуки, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер	7 січня 2002(2002-01-07) (87 років) Прилуки, Чернігівська область, Україна
Країна	Російська імперія  СРСР  Україна
Діяльність	художник
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	Спілка майстрів народного мистецтва України
Нагороди

Василь Андрійович Гузі́́й (нар. 8 серпня 1914, Прилуки — пом. 7 січня 2002, Прилуки) — український майстер декоративно-ужиткового мистецтва; член Національної спілки майстрів народного мистецтва України з 1991 року. Заслужений майстер народної творчості УРСР з 1985 року.

Біографія

Народився 26 липня [8 серпня] 1914(19140808) року в місті Прилуках (нині Чернігівська область, Україна) в сім'ї кустаря. Після закінчення школи навчався будівельним спеціальностям на курсах столярів та теслярів. Згодом виїхав на Донбас, де працював в об’єднанні «Укрдонбасжитлобуд». Деякий час працював на Кавказі, у Середній Азії. 1934 року повернувся до Прилук.

З початком німецько-радянської війни у 1941 році мобілізований до Червоної армії. Того ж року його військова частина потрапила в оточення, а він зазнав поранення й повернувся до Прилук. Восени 1943 року був знову мобілізований, воював у складі 136-ї Київської дивізії, брав участь у битві за Київ, Корсунь-Шевченківській операції, боях на території Польщі, Німеччини, перемогу зустрів на Балтиці. Нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня, двома орденами Червоної Зірки (30 травня 1944; 16 серпня 1944), двома медалями «За відвагу» (9 лютого 1945; 18 травня 1945), медаллю «За бойові заслуги» (14 травня 1944).

Після війни, протягом 1945–1951 років, працював у Прилуках оформлювачем українського музично-драматичного театру. У 1951 році ініціював створення в Прилуках цеху Чернігівських художніх майстерень, в якому працював до 1974 року. Помер в Прилуках 7 січня 2002 року.

Творчість

Працював у техніці інкрустації соломою. Серед робіт:

• «Загиблим однополчанам» (1981);
• «В ім'я миру» (1985);
• «Реве та стогне Дніпр широкий» (1986);
• «Кобзар»;
• «Мені тринадцятий минало»;
• «Квіти у вазі»;
• «Кохання»;
• «Тебе чекаю»;
• «Журавлі»;

серії

• «На безіменній висоті» (1970–1980);
• «Птахи» (2001);
• «Класики української літератури» (2001).

Прикрасив іконостаси для Петропавлівської церкви Єлецького монастиря у Чернігові, Іванівської церкви у Прилуках, Густинського монастиря, Воскресенської церкви у селі Журавці.

Брав участь в обласних, всеукраїнських, всесоюзних мистецьких виставках. Персональні виставки відбулися у Чернігові у 1972, 1999, 2001 роках, Прилуках у 2004 році.

Окремі роботи майстра зберігаються у Прилуцькому краєзнавчому музеї.

Література

• Гузій Василь Андрійович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 193. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
• Г. М. Горіла, В. І. Мороз. Гузій Василь Андрійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — 712 с. — ISBN 966-02-3966-1.