Гультай Михайло Мирославович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гультай Михайло Мирославович
Народився 10 квітня 1958(1958-04-10) (66 років)
с. Глушків Городенківського району Івано-Франківської області
Країна Україна
Національність українець
Діяльність суддя
Alma mater Харківський юридичний інститут ім. Ф. Е. Дзержинського
Галузь право
Посада Суддя Конституційного Суду України
Науковий ступінь Доктор юридичних наук

Гультай Михайло Мирославович — суддя Конституційного суду України (2010—2019), доктор юридичних наук.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 10 квітня 1958 року в с. Глушків Городенківського району Івано-Франківської області. Після закінчення у 1976 році Коломийського медичного училища імені І. Я. Франка працював дезінфектором сільської амбулаторії, фельдшером спецмедслужби автотранспортного підприємства. Проходив строкову військову службу.

1985 року закінчив з відзнакою Харківський юридичний інститут ім. Ф. Е. Дзержинського.

У 1984—1987 роках — стажист, старший слідчий прокуратури м. Харкова. З 1987 року по 1990 рік — прокурор слідчого управління прокуратури Харківської області.

У період з 1990 по 1992 рік — заступник прокурора Фрунзенського району м. Харкова.

Протягом 1992—2010 років — суддя Харківського обласного суду, з 2001 року — Апеляційного суду Харківської області.

У вересні 2010 року X з'їздом суддів України призначений суддею Конституційного Суду України. Присягу склав 21 вересня 2010 року.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Автор двох монографій, а також підручника і посібника (у співавторстві) та численних наукових праць, присвячених проблемам виявлення та виправлення слідчих і судових помилок, становленню ювенальної юстиції в Україні, питанням боротьби з корупцією та судового розгляду справ про злочини, вчинені організованими злочинними групами, проблемним питанням конституційної юстиції, зокрема, впровадження інституту конституційної скарги в Україні[1].

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Гультай Михайло Мирославович. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 2 липня 2019.

Джерела[ред. | ред. код]