Гульчук Юрій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гульчук.
Юрій Гульчук
Юрій Миколайович Гульчук
 Молодший сержант
Загальна інформація
Народження 4 лютого 1983(1983-02-04)
с. Плоске, Острозький район, Рівненська область, Україна
Смерть 19 червня 2022(2022-06-19) (39 років)
м. Харків, Україна
(помер від поранень, отриманих у ході бойових дій)
Національність українець
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
 93 ОМБр
Війни / битви Російсько-українська війна
Бої за Дебальцеве (2014)
Битва за Донбас
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «Захиснику Вітчизни» — 2015

Юрій Миколайович Гульчук (1983—2022) — молодший сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, який загинув під час російського вторгнення в Україну.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 4 лютого 1983 року у с. Плоске Острозького району Рівненської області в родині військовослужбовця. Закінчив Львівське професійно-технічне училище, проходив строкову військову службу у Збройних силах України. Потім продовжив службу в армії за контрактом. В лютому 2008 року почав працювати слюсарем із ремонту рухомого складу моторвагонного депо «Христинівка» регіональної філії «Одеська залізниця».

У 2014 році добровольцем пішов воювати, служив розвідником розвідроти; брав участь у боях за Дебальцеве, де отримав поранення. За мужність і відвагу при виконанні бойових завдань був нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» та орденом «За мужність» III ступеня. У 2019 році продовжив службу.

У перший день російського вторгнення в Україну, 24 лютого 2022 року, військову частину, де він служив, окупанти обстріляли. Далі Юрій продовжив службу у 93-тій окремій механізованій бригаді «Холодний Яр», був командиром стрілецького відділення. 16 червня 2022 року під час виконання бойового завдання в Харківській області підірвався на ворожій міні. Помер від отриманих поранень у шпиталі міста Харків 19 червня.[1][2][3]

Похований у с. Бродівське (Рівненський район, Рівненська область). У нього залишилася дружина, 15-річний син та матір.[4]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден «За мужність» III ступеня (20.07.2016) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[5]
  • Медаль «Захиснику Вітчизни».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ В Острозькій громаді в останню дорогу провели Героя-земляка. Рівненська ОДА. 1 липня 2022. Процитовано 1 липня 2022.
  2. ↑ Війна забрала життя молодшого сержанта з Черкащини Юрія Гульчука. ВиЧЕрпно. 21 липня 2022. Процитовано 21 липня 2022.
  3. ↑ Підірвався на міні: у боях за Україну загинув черкаський військовослужбовець. Суспільне Черкаси. 23 липня 2022. Процитовано 23 липня 2022.
  4. ↑ Під час бойового завдання на Харківщині загинув розвідник. Kharkiv Today. 21 липня 2022. Процитовано 21 липня 2022.
  5. ↑ Указ Президента України від 20 липня 2016 року № 306/2016 «Про відзначення державними нагородами України »


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гульчук_Юрій_Миколайович&oldid=36994445