Село розташоване у Вінницькому районі на правому березі р. Південний Буг за 4 км по відсипній дорозі на захід від селища Тиврів та автошляху Т 0212 та за 2 км на схід по польовій дорозі уздовж лісу від с. Шершні та автошляху Т 0242. Найближча залізнична станція Гнівань — в 23 км. Найближчі мости через р. Південний Буг — за 6 км під Тивровом на трасі Т 0212 та — за 4 км по польовій дорозі через Шершні на Сутиски.
Село відоме з початку XVІІІ ст. Початкова його назва — Склярівка. Подальша назва — Гута-Шершнівська — пов'язана з гутництвом, промислом з виробництва скла, яке почало поширюватися в регіоні у XVІІІ ст.,[1] а також з близькою відстанню поселення від р. Гутянки (Черемошної) та традиційним тяжінням до найближчого великого села — Шершні, фільварком якого була і фактично залишається дотепер Гута-Шершнівська.
Під час панщини село разом з Шершнями переходить до поміщиків Ярошинських, потім — Собещанських, опісля до Гейденів. Годувальником села були річка і ліс, який оперізує село з трьох сторін — власне Гута-Шершнівський та Тиврівський.
За радянських часів сільськогосподарські землі громади використовувалися різними колгоспами з конторами в Тиврові, Шершнях, Василівці. У 60-70 роки ХХ ст. на сільській фермі розводили вівці.[2]
Мальовнича навколишня природа, прибережна річна смуга, ліси у 2008 р. віднесені до утвореного тоді об'єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення — регіонального ландшафтного парку «Середнє Побужжя».
Василі́вка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.571