Гутурама парагвайська
| Гутурама парагвайська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець парагвайської гутурами
 Самиця парагвайської гутурами
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Euphonia chalybea (Mikan, 1825) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Гутура́ма парагвайська[2] (Euphonia chalybea) — вид горобцеподібних птахів родини в'юркових (Fringillidae)[3]. Мешкає в Південній Америці.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 11 см, вага 18-20 г. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців голова, верхня частина горла, спина, крила і хвіст синювато-чорні з металевим відблиском, крила і хвіст більш темні з чорними краями. Нижня частина горла, груди, живіт і гузка золотисто-жовті, на лобі золотисто-жовта пляма трикутної форми. У самиць щоки, горло, центральна частина грудей і живота попелясто-сірі, верхня частина тіла оливково-зелена. Очі темно-карі, дзьоб сизий, на кінці чорнуватий, лапи сизі.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Парагвайські гутурами мешкають на півдні і південному сході Бразилії (від Ріо-де-Жанейро до сходу Мату-Гросу-ду-Сул і центру Ріу-Гранді-ду-Сул), на сході Парагваю та на північному сході Аргентини (Місьйонес, Коррієнтес). Вони живуть у вологих рівнинних атлантичних лісах, на узліссях і плантаціях. Зстрічаються поодинці або парами, переважно на висоті до 500 м над рівнем моря, місцями на висоті до 950 м над рівнем моря. Живляться переважно ягодами і плодами (зокрема ягодами кактусів-епіфітів Rhipsalis), доповнюють свій раціон дрібними комахами та іншими безхребетними. В кладці 3-4 яйця.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. Марагвайським гутурамам загрожує знищення природного середовища.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Euphonia chalybea. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 11 червня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Finches, euphonias, longspurs, Thrush-tanager. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 11 червня 2022.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |