Гюлляч
 | |
| Походження |
 Туреччина |
|---|---|
| Необхідні компоненти | кукурудзяний крохмаль |
Гюлляч (тур. Güllaç) — турецький десерт, який готують із молока, граната та особливого виду тіста[1]. Традиційно його готують під час Рамадану[2].
Загальний опис[ред. | ред. код]
Гюлляч розглядають як походження баклави[3]. Два десерти досить схожі між собою: наприклад, використанням тонких шарів тіста і горіхами між ними. Тісто для гюлляча готують із кукурудзяного крохмалю та пшеничного борошна, хоча в минулому його робили тільки з пшеничного крохмалю. Гюлляч містить волоські горіхи між шарами, які кладуть у молоко.
Поширення та походження[ред. | ред. код]
Перша його відома згадка — у книзі «Іньшань Чженяо» (飮膳正要) 14 століття, посібнику з продуктів харчування та здоров'я, написаному Ху Сихуеєм (忽思慧), лікарем монгольського двору династії Юань. Книга документує насамперед монгольські та тюркські страви, на які мало вплинула китайська кухня[3].
Гюлляч використовували для приготування гюлляч локми та гюлляч баклави, старовинних турецьких десертів, які готували за Османської імперії. Слово тур. Güllaç походить від поєднання слів Güllü і aş, що означає «їжа з трояндами». Хоча сам десерт може містити листя троянди та трояндовий сироп, назва пов’язана із формою шарів, які схожі на листя троянди.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Engin Akin (6 жовтня 2015). Essential Turkish Cuisine: 200 Recipes for Small Plates and Family Meals. ABRAMS. с. 333. ISBN 978-1-61312-871-8. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 12 травня 2020.
- ↑ Sumbul Ali-Karamali (2013). Growing Up Muslim: Understanding the Beliefs and Practices of Islam. Random House Children's Books. с. 56. ISBN 978-0-385-74096-8. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 12 травня 2020.
- ↑ а б Husihui; Paul D. Buell; Eugene N. Anderson; Charles Perry (2010). A soup for the Qan: Chinese dietary medicine of the Mongol era as seen in Hu Szu-Hui's Yin-shan cheng-yao (вид. 2nd rev. and expanded). Leiden: Brill. ISBN 90-04-18020-6.