Гіганотозавр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гіганотозавр
Період існування: пізня крейда (сеноман), 99.6–95 млн р. т.
Реконструкція скелета Giganotosaurus в Австралійському музеї в Сіднеї
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Динозаври (Dinosauria)
Ряд: Ящеротазові (Saurischia)
Підряд: Тероподи (Theropoda)
Родина: Carcharodontosauridae
Рід: Гіганотозавр (Giganotosaurus)
Coria & Salgado, 1995
Вид:
G. carolini
Біноміальна назва
Giganotosaurus carolini
Coria & Salgado, 1995

Гіганотозавр (Giganotosaurus, «гігантський південний ящір») — рід тероподових динозаврів, що мешкали на території сучасної Аргентини на початку сеноманського віку пізньої крейди, приблизно 99,6—95 мільйонів років тому. Гіганотозавр був одним з найбільших відомих наземних хижаків, але його точний розмір поки що важко визначити через неповноту знайдених решток. За оцінками, довжина найповнішого зразка коливається від 12 до 13 м[1], довжина черепа — від 1,53 до 1,80 м[2], а вага — 4,2—13,8 т[3]. Деякі дослідники вважають, що тварина була більшою за тиранозавра, який історично вважався найбільшим тероподом, в той час як інші вважають, що вони були приблизно рівними за розмірами, а найбільші оцінки розмірів гіганотозавра перебільшеними[4].

Голотипний зразок був знайдений у формації Канделерос в Патагонії в 1993 році та зберігся майже на 70 %[5]. Тварина отримала назву Giganotosaurus carolinii у 1995 році. Назва роду перекладається як «гігантський південний ящір», а видова назва — на честь першовідкривача Рубена Кароліні. До цієї тварини пізніше віднесли зубну кістку, зуб і кілька слідів, знайдених у формації ще до голотипу. Рід викликав великий інтерес і став частиною наукової дискусії про максимальні розміри тероподних динозаврів.

Належить до родини Carcharodontosauridae, гіганотозавр є одним з найкраще вивчених представників групи, яка включає інших дуже великих тероподів, таких як близькоспоріднені мапузавр і кархародонтозавр[6]. Вважається, що гіганотозавр був гомойотермним (тип «теплокровного»), з метаболізмом між метаболізмом ссавця і рептилії, що дозволило б йому швидко рости[7]. Він був би здатний швидко змикати щелепи, захоплювати та звалювати здобич, завдаючи потужних укусів. Вважається, що гіганотозавр був найвищим хижаком своєї екосистеми й, можливо, харчувався маленькими завроподами[8].

Опис

Гіганотозавр в порівнянні з іншими крупними тероподами та людиною

Вважається, що гіганотозавр був одним з найбільших тероподів, але через неповноту скам'янілостей важко достовірно оцінити його реальні розміри. Тому неможливо з упевненістю визначити, чи був він більшим за тиранозавра, наприклад, який вважається найбільшим тероподом в історії. Кілька дослідників дійшли різних оцінок розмірів, ґрунтуючись на різних методах і залежно від того, як були реконструйовані відсутні частини скелета. Оцінки довжини голотипного зразка варіюють від 12 до 13 м, череп — від 1,53 до 1,80 м, стегнова кістка — від 1,365 до 1,43 м, а вага — від 4,2 до 13,8 т[9][5][3][2]. Заростання швів у черепній коробці вказує на те, що голотипний зразок був дорослою особиною[9].

Другий зразок, що складався з зубної кістки імовірно більшої особини, був використаний для екстраполяції довжини 13,2 м, довжини черепа 1,95 м і ваги 8,2 т. Деякі автори вважають найбільші оцінки розмірів обох зразків перебільшеними[2][10][11]. Гіганотозавра порівнюють зі збільшеною версією добре відомого роду алозаврів[4].

Екземпляри та історія відкриття

Реконструкція зовнішнього вигляду гіганотозавра

Вид Giganotosaurus carolinii був названий на честь «мисливця за викопними рештками» Рубена Кароліні, який знайшов рештки (екземпляр під індексом MUCPv-Ch1) в формації Ріо Ліма (Патагонія) в 1993 році. У 1995 році новий вид був описаний Rodolfo Coria і Leonardo Salgado в журналі Nature[5].

Голотип виду (MUCPv-Ch1). Збереглося близько 70 % скелета, включаючи череп, таз, стегно і більшість хребців. Оцінний розмір особини — близько 12,2—12,5 м в довжину[12][13]. Екземпляр зберігається в музеї «Museo Carmen Funes» міста Неукен.

Другий екземпляр (MUCPv-95) був виявлений у 2000 році. Він на 8 % більший від першого, оцінка довжини примірника дає 13,2 м при масі 6,2 т[14].

Мапузавр

У 2006 році з пізнього сеномана формації Huincul в Ріо Лиман був описаний ще один кархародонтозавр — мапузавр (Mapusaurus roseae). Було виявлено скупчення скелетів кількох різновікових особин, довжиною від 5 до 12 метрів. Ця тварина дуже схожа з гіганотозавром, відрізняючись більш високим і вузьким черепом. З давніших відкладень провінції Чубут в Аргентині у 2005 році Ф. Новас і його колеги описали тиранотитана (Tyrannotitan chubutensis) — примітивного кархародонтозаврида, який досягав 11 метрів в довжину. Від своїх родичів він відрізняється масивнішою статурою і деталями будови черепа.

Примітки

  1. Reolid, Matías; Cardenal, Francisco J.; Reolid, Jesús (2021-12). Digital 3D models of theropods for approaching body-mass distribution and volume. Journal of Iberian Geology (англ.). Т. 47, № 4. с. 599—624. doi:10.1007/s41513-021-00172-1. ISSN 1698-6180. Процитовано 2 квітня 2024.
  2. а б в Calvo, J. O.; Coria, R. A. (1998). New specimen of Giganotosaurus carolinii (Coria & Salgado, 1995), supports it as the largest theropod ever found. Gaia. 15: 117—122.
  3. а б Therrien, F.; and Henderson, D.M. (2007). My theropod is bigger than yours...or not: estimating body size from skull length in theropods. Journal of Vertebrate Paleontology. 27 (1): 108—115. doi:10.1671/0272-4634(2007)27[108:MTIBTY]2.0.CO;2.
  4. а б Monastersky, R. (23 вересня 1995). New Beast Usurps T. Rex as King Carnivore. Science News. Т. 148, № 13. с. 199. doi:10.2307/3979427. Процитовано 2 квітня 2024.
  5. а б в Coria, Rodolfo A.; Salgado, Leonardo (1995-09). A new giant carnivorous dinosaur from the Cretaceous of Patagonia. Nature (англ.). Т. 377, № 6546. с. 224—226. doi:10.1038/377224a0. ISSN 0028-0836. Процитовано 2 квітня 2024.
  6. Apesteguía, Sebastián; Smith, Nathan D.; Juárez Valieri, Rubén; Makovicky, Peter J. (13 липня 2016). Farke, Andrew A. (ред.). An Unusual New Theropod with a Didactyl Manus from the Upper Cretaceous of Patagonia, Argentina. PLOS ONE (англ.). Т. 11, № 7. с. e0157793. doi:10.1371/journal.pone.0157793. ISSN 1932-6203. PMC 4943716. PMID 27410683. Процитовано 2 квітня 2024.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  7. Barrick, R.; Showers, W. (1999). Thermophysiology and Biology of Giganotosaurus: Comparison with Tyrannosaurus (англ.). Т. 2, № 2. Palaeontologia Electronica.
  8. Therrien, François (2005). Bite me: Biomechanical models of theropod mandibles and implications for feeding behavior. У Carpenter, Kenneth (ред.). The Carnivorous Dinosaurs (PDF) (англ.). Indiana University Press. с. 179—237.
  9. а б Coria, Rodolfo A.; Currie, Philip J. (14 січня 2003). The braincase of Giganotosaurus carolinii (Dinosauria: Theropoda) from the Upper Cretaceous of Argentina. Journal of Vertebrate Paleontology (англ.). Т. 22, № 4. с. 802—811. doi:10.1671/0272-4634(2002)022[0802:TBOGCD]2.0.CO;2. ISSN 0272-4634. Процитовано 1 травня 2024.
  10. Holtz, T. R. (2011). Dinosaurs: The Most Complete, Up-to-Date Encyclopedia for Dinosaur Lovers of All Ages, Winter 2011 Appendix (PDF). Процитовано 13 січня 2012.
  11. Carrano, Matthew T.; Benson, Roger B. J.; Sampson, Scott D. (2012-06). The phylogeny of Tetanurae (Dinosauria: Theropoda). Journal of Systematic Palaeontology (англ.). Т. 10, № 2. с. 211—300. doi:10.1080/14772019.2011.630927. ISSN 1477-2019. Процитовано 1 травня 2024.
  12. Coria, R.A. and Currie, P.J. (2006). «A new carcharodontosaurid (Dinosauria, Theropoda) from the Upper Cretaceous of Argentina.» Geodiversitas, 28(1): 71-118. pdf link [Архівовано 26 березня 2009 у Wayback Machine.]
  13. Seebacher, F. 2001. A new method to calculate allometric length-mass relationships of dinosaurs. Journal of Vertebrate Paleontology 21(1): 51-60.
  14. Mortimer, M. (2004), ~ eoraptor / Carnosauria.htm # Giganotosauruscarolinii «Carnosauria» [Архівовано 6 жовтня 2015 у Wayback Machine.], The Theropod Database, viewed August 14, 2008.