Гідора Анна Володимирівна
Анна Гідора | ||||
---|---|---|---|---|
Гідора Анна Володимирівна | ||||
Народження |
9 грудня 1959 (64 роки) с. Студенок (тепер влилося уМиропілля), Сумська область | |||
Країна | Україна | |||
Жанр | живопис, ленд-арт | |||
Навчання |
Сумська художня студія ім.. Бориса Данченка, Курський педагогічний інститут (Росія) | |||
Діяльність | художниця | |||
Член | Національна спілка художників України | |||
|
Анна Володимирівна Гідора (*9 грудня 1959 c. Студенок (тепер влилося у Миропілля), Сумська область) — українська художниця-живописець, майстер ленд-арта, педагог, організатор міжнародних планерів. Член Спілки художників України. На даний період живе і працює в Києві.
Життєпис[ред. | ред. код]
Навчання[ред. | ред. код]
1978 — 1983 — навчалася у Сумській художній студії Бориса Данченка.
1983 — 1988 — навчалася у художньо-графічному факультеті Курського педагогічного інституту (Росія).
Професійна діяльність[ред. | ред. код]
Учасник та куратор міжнародних пленерів та симпозіумів:
1993 — організувала відділ образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва у Вищому училищі мистецтв та культури (м. Суми).
1986 — 1996 — експериментує з керамікою, стилізуючи давні форми та створюючи поліхромні кераміко-пластичні композиції («Курганне поле», 1990, шамот, глазур, солі).
1995 — 1999 — «Раку-кераміка», «Land-Art-1999».
Рано сформувавшись як живописець визначених тем, вона вже на перших порах обравши як техніку масло та полотно, вона з самого початку почала прагнути досягти загальних звучать своїх композицій, що вибудувані на не яскравих, але насичених поєднань охристо-зеленуватих, сіро-блакитних, чи золотисто-червоних тонів, з часом, все більше заглиблюючись у кольорові контрасти (лилово-коричневі, синьо-краплакові) чи гармонійні перетікання біло-рожевих та бирюзово-жовтих сонячних кольорів. Кольорова гама у поєднанні з яскраво вираженою лінійно-силуетною ритмікою композицій стає головним виразним засобом робіт художниці
Її зображення, інспіровані переживаннями вражень від подій, своєрідним сприйняттям певних місцевостей, ландшафтів, а також захоплення археологією та історією свого краю, мають свою внутрішню логіку і гостро індивідуальну пластичну систему. У них відсутня звична реальна просторість та сюжетність, а ритмікою кольорових площин, зіставленнями лінійно-силуетних планів, і, нарешті, самою манерою виконання, то експресивно-пастозною, з фактурними мазками («Чорний янгол з червоними птахами», 1989, полотно, масло, «Мандрівка до Мерсе-Метрух-1», 2001), ці зображення створюють всередині самої композиції особливо ритміко-кольорове силове поле, що сприймається як глибинний простір людських почуттів та настроїв («Звіт про підмісячний бенкет», 2002).
В. Рубан.
Основні твори[ред. | ред. код]
Усе — полотно, масло:
Триптих "Притча", 1989; "Хрест", 1990; "Володар Cмepтi i правда ночі', 1991; "Лист, який був написаний у піст", 1991; "Розмова з ідолом" ("Conversazione con idolo"), 1992; "Адам i Єва", 1993; "Вечірні птахи", "Самотнє дерево", "Вечеря на трьох", "Берега столь близки, что текущее время причиняет им боль", "Кораблик", все - 1998; "Захід сонця", "Зелений вечір", "Обрій", "Полудень", "Помах крила", "Спогад", все - 1999; "Дорога", "Побачення", "Візок", "Подвір"я", "Південне", все - 2001; "Знаю таким, як є, залишаєшся таким, як був", 2002; "Река, текущая вопреки соединившимся в одну землю берегами, " ...на какой-то ветренной, ветренной, ветренной, дальней планете", "Радость главной жизни, проступившая выдумкой и серебром...", "Отчет о подлунном пиршестве-2", "...и вспомнил другими глазами немногое виденное", "...то нарушающее размеры спокойствие, то вместе с ночью, теряющей свой смысл", "Ночь, снящаяся среди ночи", "...путь, смысл которого неясен", "...звук касания прекрасен", "Пока еще небо темно-синее, и горит дворовой фонарь", "...а я только что вернулся с белыми крыльями за плечами", "Вспоминая смысл путешествия", все - 2002; серия 'Візантійські сни", 2002-2003; "Мелодія", 2003; "Подол", 2003; "Вранішнє", "Вечірнє", диптих "Ледь чутна мелодія", серия "Шляхи", "Чекання сну", "Заблудившийся остров", "Запах мандрівки", все - 2004; "Сутінки", "Місце присутності I-III", "Місце розмови I-II", "Місце дощу", "Місце чекання I-II", все - 2004-2005; "Місце снів", "Місце прогулянок.", все — 2005.
LAND-ART. МОГРИЦЯ-99[ред. | ред. код]
"Човен", 1999, лоза, концентричні крейдові кола на галявині.
МОГРИЦЯ-01: "Polemic with silence", 2001, галявина, збирання у закруглені композиції болотної трави, дерева на фоні неба; село Могриця, Сумської області (каталог).
МОГРИЦЯ-02: "Природній об"ект", 2002, стеблини болотної трави, зібрані у вертикальні групи на фоні галявини та неба;
"Tim BiTpy. Об"ект у довкіллі, 2002, крейдова скеля, річковий мул, у визначеному ритмі та плямах нанесеної на її поверхню.
Персональні виставки[ред. | ред. код]
1993 — галерея "Триптих", Київ;
1995 — галерея "Дах", Київ;
1996, 1997, 1998 — "АВ OVO", Суми;
1998 — галерея "Акварель", Київ;
1999 — галерея "Триптих", Київ, галерея «APT"C-UMS», Суми;
2000 — "Знаки, загублені часом", Центральний будинок художника, Москва;
2001, 2002, 2004 (каталог), 2005 - галерея "Триптих", Київ;
2006 — "Живопис А. Гидори", Центральний будинок художникаа, галерея «Новий квадрат», Москва.
Республіканські-групові виставки[ред. | ред. код]
1990 — "Седнів-90", Республіканська виставка молодих художниюв, Київ;
1991 — Республіканська художня весняна виставка, Київ;
1991 — Виставка «Сто українських творців миру», Київ;
1991 — виставка "Мінітриптих", Київ;
1992 — "Геометр!я духу", Суми, Київ;
1992 — "От плейстоцена до голоцена", Музей палеонтології, Москва;
1993 — "Ярмарок художніх галерей мюта Києва";
1994 — "Перший Київський художній ярмарок";
1994, 1995, 1996, 1997, 1998, 1999 — "Раку-кераміка" (А. Гидора — співкуратор проекта), Охтирка, Суми, Київ;
1994 —1996, "Двоєдність", Суми, Канів;
1997 — "Чорне — Червоне", Київ;
1998 — "Ніщо, Символ і Щось. Присвячене В.М. Вернадському», Суми;
1999 — "Чаювання в альтанці. Гідора, Блудов, Журавель, Шкарупа", Сумський художній музей;
1999 — "Символіка течії"", Центр сучасного мистецтва, Київ;
2000 — всеукраїнська виставка «Світло віри через світ образів», Київ.
2002, 2003, 2004, 2005 — групові виставки живопису, графіки та скульптури в галереї «Триптих», Київ (каталоги).
Міжнародні виставки[ред. | ред. код]
1990 — Виставка групи «АРТ’С», Суми, Київ, Люблин, Польща;
1991 — Міжнародна виставка мистецтв малих форм, Торонто, Канада;
Виставка сучасного українського мистецтва, Будапешт, Угорщина;
Виставка сучасного українського мистецтва «Нові імена», Вена, Австрія;
1992 — "ARTE-92. PADOVA";
1994 — «ARTE-94. PADOVA», як і попередня — Падуя Італія (каталоги);
1994 — Українсько-американська виставка сучасного мистецтва, Київ;
1995 — Сучасна українська графіка, Калінінград, Росія, Гданськ, Польща;
1996, 1998 — Міжнародний "АРТ-фестиваль, Київ;
2000 — "Міський пейзаж", "Виставка живопису", обидві — у центральному будинку художника, Москва;
2001 — "Весняне", галерея "Даймонт-АРТ", Москва;
2002 — «Виставка живопису», галерея «Даймонт-АРТ», Москва. ЛЕНД-APT
Проекти[ред. | ред. код]
2001 — «Land-art. Могриця - 01», село Могриця, Сумська область (каталог);
2002 — VI Міжнародний Ленд-арт симпозіум "Простір покордоння", Україна, Сумська область, Могриця (каталог);
2005 — виставка «Жіночий живопис», Атланта, США;
2006 — групова виставка «Сучасний живопис», Атланта, галерея "MASON MURER", США;
2006 — групова виставка (українських художників), галерея "Impressium", Мюнстер, НІмеччнина.
Музеї[ред. | ред. код]
Сумський художній музей;
Національний музей-заповідник Тараса Григоровича Шевченка у Каневі.
Література[ред. | ред. код]
Н. Велігоцька, О. Сердюк. Сучасне українське мистецтво. Hoвi імена. Киев, 1990, с. 28-29;
П. Бевза. Довкілля - концепція, що надає Міри речам // Крейдяний період. Киев, 2002, с. 4, 11-12;
К. Донин. Аня Гидора - человек без гипса // Профиль. Украина, 2004, № 24, с. 64-65;
М. Лапаева. Живопись Анны Гидоры // Афиша, 2005, № 27, с. 90-91;
С. Мамаев. Место присутствия Анны Гидоры // Новый понедельник, 18.07.2005;
Г. Скляренко. Сучасне мистецтво в умовах постколоніальної культури. Українська версія // Мистецтвознавство України, 2005, випуск 5, с. 30-31.
Джерела[ред. | ред. код]
- Виставка Анни Гідори [Архівовано 1 травня 2017 у Wayback Machine.]