Гіпотеза біотичної регуляції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гіпотеза біотичної регуляції, що передбачає існування біотичного механізму регулювання навколишнього середовища на основі високого ступеня замкнутості кругообігу вуглецю, розробляється з початку 80-х років біофізиком В. Г. Горшковим[1][2]. «Потоки синтезу і розкладання органічних речовин збігаються з точністю 10−4 і скорелювані з точністю 10−7.

Відношення потоку відкладення органічного вуглецю до потоку його синтезу характеризує розімкнення кругообігу речовин. Природне розімкнення, таким чином, має позитивне значення порядку 10−4, яке підтримується з відносною точністю порядку 10−3. Скорельованість потоків синтезу і розпаду з вказаною точністю доводить наявність біологічної регуляції навколишнього середовища, бо випадковий зв'язок величин з такою точністю протягом мільйонів років неймовірний»[3]. Ці процеси синтезу і розпаду можуть збігатися з настільки високою точністю тільки в умовах відсутності значимих флуктуацій цих потоків. Саме цей факт з урахуванням правила десяти відсотків (перехід енергії по трофічній піраміді) дозволили В. Г. Горшкову запропонувати своє правило одного відсотка для оцінки глобальної стабілізації навколишнього середовища.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Горшков В. Г. Структура биосферных потоков энергии // Бот. журн. — 1980. — T. 65, № 11. — C. 1579–1590
  2. Горшков В. Г. Энергетика биосферы. — Л.: ЛПИ, 1982. — 350 с.
  3. Горшков В. Г. Пределы устойчивости окружающей среды // Докл. АН СССР. — 1988. — T. 301, № 4. — C. 1015–1019