Давид Скалуба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Давид Скалуба (*кінець XVII століття — †після 1728) — український релігійний та просвітницький діяч, місіонер на території сучасної республіки Калмикія, архімандрит монастирів на Московщині.

Біографія

[ред. | ред. код]

Здобув освіту у Києво-Могилянській академії. По закінченню якої емігрує на Московщину, де від 1718 до 1722 викладав у Московській слов'яно-греко-латинській академії граматику, піїтику та риторику.

1722 призначено настоятелем посольської церкви у Стокгольмі (Швеція), але не поїхав туди ніби через фінансові труднощі.

15 лютого 1723 призначено флотським ієромонахом. 1724 Давид розпочав місіонерську діяльність серед калмиків, яка тривала до 1727.

1727-1728 — настоятель Новгородського Антоніївського монастиря, з 1728 — Великолуцького Троїцького монастиря Псковської єпархії.

Прагнув повернутися на батьківщину, писав численні «прошенія», але Синод йому відмовляв. Наприкінці 1728 рішуче відмовився від настоятельства і виїхав в Україну.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Акты и документи.., отд. 2, т. 1, ч. 2, г. 5. К., 1904, 1908;
  • Харлампович К. В. Малорсссийское влияние.., 1913.