Давньоєврейська астрономія
Давньоєврейська астрономія знайшла своє відображення в релігійних текстах, таких як Танах («Старий Заповіт») і Талмуд, а також в коментарях і роздумах юдейських мудреців.
У Біблії[ред. | ред. код]
Лише кілька зір і сузір'їв названо окремо в єврейській Біблії, і їхня ідентифікація невідома. Найбільш чіткі посилання включають:
- Kəsīl (כְּסִיל)[1], зазвичай розуміється як Оріон, гігантський ангел.
- Ḵīmā (כִימָה)[2], що може позначати Плеяди, Альдебаран, Арктур або Сіріус.
- 'Ash або 'Ayish (עָשׁ 'Āš)[3], можливо Гіади, Арктур або Велика Ведмедиця або навіть Вечірня зоря (Венера, якщо її видно в сутінках).
- Мезарім (מְזָרִים Məzārīm)[4], що може бути Великою та Малою Ведмедицею, або синонімом слова мазалот, у цьому випадку воно стосуватиметься планет або сузір'їв зодіаку.
Крім Землі, в єврейській Біблії названо лише дві планети:
- Термін Чіун (כִּיּוּן Kīyyūn) в Амоса 5:26, на думку деяких авторів, відноситься до Сатурна, тісно пов'язаного з ассирійським «Kévan» або «kaiwanu»[5].
- Венера, названа məleḵeṯ haššāmayīm, (מְלֶכֶת הַשָּׁמַיִם), «цариця небесна», в Єремії 7:18 та в інших місцях. Те, що останнє означає Венеру, показують пироги, які, як кажуть, були спечені для неї[6]. Серед ассирійців і вавилонян приношення пирогів називали «хлібом Іштар».
- Hēlēl (הֵילֵל), «син ранку» (בֶּן שָׁחַר Ben-Šāḥar) в Ісаї 14:12, також вважається ранковою зорею (Венера, коли її видно перед світанком). Ця ідентифікація більш відома багатьом англомовним як латинська назва Люцифер, «носій світла».
У Талмуді[ред. | ред. код]
Інформація, збережена в Талмуді, не походить від однієї однорідної системи астрономічних знань, а поєднує накопичені протягом щонайменше чотирьох століть погляди різних авторів Єрусалимського та Вавилонського Талмудів, серед яких деякі були схильні до містицизму.
Астрономія як релігієзнавство[ред. | ред. код]
Висока цінність астрономічних знань вже демонструється астрономічним розділом Книги Еноха (приблизно 72-80 рр. до н. е.), а також такими висловлюваннями, як висловлювання Елеазара Гісми (близько 100), знавця математики, який міг «рахувати краплі в океані»[7] і наголошував на важливості вміння обчислити сонцестояння та календар[8]. Серед наук, якими оволодів Йоханан бен Заккай, було знання сонцестоянь і календаря; тобто здатність обчислювати курс Сонця і Місяця[9]. Пізніші автори заявляють, що «до того, хто може обчислити хід сонця та обертання планет і нехтує цим, можна застосувати слова пророка[10]: „Вони не зважають на діла Господа, і не думають про діло рук Його“». Звертати увагу на рух Сонця і на обертання планет є релігійною настановою, бо таке значення слів[11]: «Це ваша мудрість і ваше розуміння в очах народів»[12].
Незважаючи на загальну важливість і релігійне значення, яке надавалося астрономії в Прадавньому Ізраїлі, жодного помітного розвитку астрономії там не відбулося. Зоряне небо ізраїльської землі цікавило євреїв як творіння Бога і як засіб визначення свят, більшість знань про них євреї були зобов'язані вавилонянам та грекам, про що, наприклад, свідчить іноземний термін гематрія, який використовується для позначення обчислення календаря. Ймовірно, це слово є транспозицією грецького γραμματεία, що означає «арифметика, математика». Більшість спостережень наукового характеру були передані Самуїлом з Негардеї, який відвідував школи вавилонян і який стверджував, що володіє такими ж точними знаннями про небо, як і про вулиці Негардеї[13].
Уявлення про небо і землю[ред. | ред. код]
У Талмуді, як і в Біблії, небо і Земля позначають дві межі Всесвіту, а небо покриває Землю. Один таннаїст вважав, що сфера складається з міцної та твердої пластини завтовшки в два-три пальці, яка завжди сяє й ніколи не тьмяніє, інший оцінює діаметр цієї пластини як одну шосту добового шляху Сонця, а інший, вавилонянин, оцінює його в 1000 парасангів (приблизно 5500 км). Ще один авторитет стверджує, що діаметр небосхилу дорівнює відстані, яку можна подолати за 50 або 500 років, і це також справедливо щодо Землі та великого моря, на яке вона спирається[14].
Відстань неба від Землі — це шлях у 500 років, відстань, еквівалентна діаметру небосхилу, крізь який Сонце повинно побачити свій шлях, щоб стати видимим[15]. Небосхил, на думку одних, складається з вогню і води, а на думку інших, лише з води, тоді як зорі складаються з вогню[16]. Схід і Захід віддалені один від одного принаймні так само, як небосхил від Землі[17]. Небо і Земля «цілують одне одного» на горизонті, а між водою вгорі та водою внизу є лише два-три пальці[18]. Земля лежить на воді і оточена нею.
За іншими уявленнями Земля тримається на одному, семи або дванадцяти стовпах. Вони спираються на воду, вода — на гори, гори — на вітер, а вітер — на шторм, хоча цей опис може бути й метафорою[19]. Там також згадується земна куля, kaddur.
Хронологія і Маццарот[ред. | ред. код]
Хронологія була головним питанням у вивченні астрономії серед євреїв; священний час базувався на циклах Сонця і Місяця. Талмуд ототожнює дванадцять сузір'їв Маццарота (зодіаку) з дванадцятьма місяцями єврейського календаря. Відповідність сузір'їв їхнім назвам на івриті та місяцям така:
- Овен — Ṭ'leh — Нісан
- Телець — Шор — Іяр
- Близнюки — Теомім — Сиван
- Рак — Сартан — Тамуз
- Лев — Арі — Ав
- Діва — Бетула — Елюль
- Ваги — Мознаїм — Тішрей
- Скорпіон — 'Aḳrab — Хешван
- Стрілець — Ḳешет — Кіслев
- Козеріг — Геді — Тевет
- Водолій — Д'лі — Шват
- Риби — Дагім — Адар
Перші три знаходяться на сході, другі три на півдні, треті три на заході і останні три на півночі; і всі супроводжують Сонце. Згідно з одним описом, у перші три місяці (навесні) Сонце мандрує на півдні, щоб розтопити сніг; у четвертий-шостий місяці (влітку) воно подорожує прямо над землею, щоб змусити плід дозріти; у сьомий-дев'ятий місяці (восени) подорожує над морем, щоб поглинути води; а в останні три місяці (взимку) подорожує по пустелі, щоб зерно не засохло і не зав'яло.
Згідно з однією концепцією, Овен, Лев і Стрілець дивляться на північ; Телець, Діва і Козеріг на захід; Близнюки, Терези і Водолій на південь; і Рак, Скорпіон і Риби на схід. Деякі вчені ототожнювали дванадцять знаків зодіаку з дванадцятьма племенами Ізраїлю.
Чотири сонцестояння (Текуфот Нісана, Таммуз, Тішрей і Тевет) часто згадуються як визначальні пори року, і іноді згадується місце сходу Сонця[20]. Іноді згадується шість пір року[21] і часто згадується вмістище Сонця (ναρθήκιον), за допомогою якого пом'якшується тепло кулі[22]. Місяць також був частиною календаря: «Місяць починає світити 1-го числа місяця; його світло зростає до 15-го числа, коли диск [דסקוס (δίσκοσ)] заповнюється; від 15-го до 30-го він спадає; а 30-го воно невидиме»[23].
Небесні тіла та їх рух[ред. | ред. код]
У Талмуді можна знайти дві різні космології. Одна — це космологія плоскої Землі, що нагадує описи світу в міфології Стародавнього Близького Сходу. Інша — геоцентрична модель, згідно з якою зорі рухаються навколо Землі. Згідно з Аристотелем, Птолемеєм та іншими грецькими філософами, зорі не мають власного руху, бо міцно прикріплені до сфер, центром яких є Земля. Уривок у Талмуді протиставляє паганські погляди поглядам єврейських мудреців:
Вчені Ізраїлю кажуть: «Куля стоїть міцно, а планети обертаються»; вчені народи кажуть: «Куля рухається, а планети твердо стоять». Вчені Ізраїлю кажуть: «Сонце вдень рухається під небосзилом, а вночі — над небосхилом»; вчені з народів кажуть: «Сонце вдень ходить під небосхилом, а вночі під землею»[24].
Сонце має 365 вікон, крізь які воно виходить; 182 на сході, 182 на заході та 1 посередині, місце його першого входу. Місяць завершує свій шлях за 30 днів. Сонячний рік на 11 днів довший за місячний[16]. Сонце завершує свій шлях за 12 місяців; Юпітер, в 12 років; Сатурн за 30 років; Венера і Марс за 480 років[25], хоч проти цього числа й висувається заперечення.
Назви семи класичних планет були такі[26]:
- Шаббатай שבתאי, Сатурн
- Значення: «спокійний», назва є синонімічною до суботнього дня (дня відпочинку). Езотерично Сатурн втілює сам Час. Посеред плину часу Сатурн залишається нерухомим і мовчазним, доводячи всі зусилля до кінця.
- Цедек צדק, Юпітер
- Значення: «праведність», оскільки Юпітер є втіленням божественного втручання.
- Ма'адім מאדים, Марс
- Значення: «червоний»
- Ḥammah חמה, Сонце
- Значення: «гарячий»
- Кохевет כוכבת, Ногах נוגה або Кохав-Ногах כוכב נוגה, Венера
- Значення: «планета-жінка», «яскрава» або «яскрава планета» відповідно
- Кохав כוכב, Меркурій
- Значення: «планета».
- Левана לבנה, Місяць
- Значення: «білий»
У багатьох мовах назви днів тижня походять від назв семи планет, і кожен день присвячений конкретній планеті, яка панувала в ранкові години. Хоча талмудисти були знайомі з планетами та їх характеристиками в астрології, вони виступали проти поклоніння їм, тому дні тижня на івриті не мають назв (окрім суботи) і просто позначаються номерами.
Нерухомі зорі та комети[ред. | ред. код]
Чумацький Шлях називається «Вогняний Потік», назва запозичена з Даниїла 7:10 (Nehar di-nur), де вона, можливо, мала те саме значення. Також стверджується, що жало Скорпіона можна побачити в Чумацькому Шляху[27].
Самуїл казав, що «жодна комета ніколи не проходила по поверхні Оріона „Кесіл“, бо якщо це станеться, Земля буде знищена», а якщо ми все-таки бачимо комету в Оріоні, то «це лише здається, бо комета проходить над зорею або під нею. Можливо, також проходить її сяйво, але не тіло». Самуїл вважав, що, якби не було «тепла Оріона», то Земля не могла б існувати через «холодність Скорпіона»[28].
Комету через її хвіст називають kokba de-shabbiṭ. Рабин Джошуа бен Хананія (близько 100 р. н. е.) заявив, що зоря з'являється раз на сімдесят років і зводить мореплавців зі шляху[7], в чому деякі дослідники вбачали вказівку на періодичність комети Галлея[29]. Самуїл казав: «Я знаю всі небесні шляхи, але нічого не знаю про природу комети».
В Талмуді згадується та пояснюється назва Стожар כימה = כמאה, відомих у Біблії як Сім зір[30].
Список літератури[ред. | ред. код]
- У Біблії
- Коментар Ґункеля до книги Буття (Серія Новака) можна переглянути для випадкових посилань на біблійну астрономію;
- про вавилонські погляди див. Jensen, Kosmologie der Babylonier, Strasburg, 1890, passim;
- Ястров, Релігія Вавилонії та Ассирії, xx.-xxii.;
- Йозеф Еппінг і Йоганн Непомук Штрассмаєр, Астрономії з Вавилону, Фрайбург, 1889. J. Jr. PJ
- У Талмуді
- Winer, BR ii. 526—529, Leipsic, 1848;
- Гамбургер, RBT ii. 77–81, св Й. старший Л.Б
- «Астрономія», Encyclopaedia Judaica. Єрусалим: Encyclopaedia Judaica та Нью-Йорк: Макміллан, 1971–72. 3:795-807.
- Лангерман, Ю. Цві. «Єврейська астрономія: глибокі звуки з багатої традиції». В «Астрономія між культурами: історія незахідної астрономії», ред. Хелейн Селін, 555–84. Dordrecht: Kluwer Academic Publishers, 2000.
- Astronomy // The Jewish Encyclopedia / Singer, Isidore; et al., eds. — New York : Funk & Wagnalls, 1901–1906.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Isaiah 13:10; Amos 5:8; Job 9:9, 38:31.
- ↑ Amos l.c.; Job l.c.
- ↑ Job 9:9, 38:32
- ↑ Job 37:9
- ↑ Strong's Hebrew: 3594. כִּיּוּן (Kiyyun) -- a heathen god.
- ↑ Biblegateway, Jeremiah 7, 18.
- ↑ а б Horayot 10a
- ↑ Pirkei Avot 3:18
- ↑ Sukkah 28a
- ↑ Isaiah 5:12
- ↑ Deuteronomy 4:6
- ↑ Shabbat 75a
- ↑ Yerushalmi Rosh Hashana 2 58b; Bavli Rosh Hashana 25a
- ↑ Yerushalmi Berachot 1 2c; Targum Pseudo-Jonathan Genesis 1:6
- ↑ Yerushalmi Berachot 1 2c, bottom; Pesachim 94a
- ↑ а б Yerushalmi Rosh Hashana 2 58a
- ↑ Tamid 32a
- ↑ Genesis Rabbah 2:4; Tosefta Hagigah 2:5
- ↑ Hagigah 12b; Yerushalmi Hagigah 2 77a
- ↑ Eruvin 56a
- ↑ Genesis Rabbah 34:11
- ↑ Genesis Rabbah 6:6, and elsewhere
- ↑ Exodus Rabbah 15:26
- ↑ Pesachim 94b
- ↑ Genesis Rabbah 10:4
- ↑ Stieglitz, Robert (Apr 1981). The Hebrew Names of the Seven Planets. Journal of Near Eastern Studies. 40 (2): 135—137. doi:10.1086/372867. JSTOR 545038.
- ↑ Hagigah 13b; Exodus Rabbah 15:6, נהר אש; Berachot 58b
- ↑ Yerushalmi Berachot 9 13c; Bavli Berachot 58b
- ↑ Epistle to Slonimski in "Toledot ha-Shamayim, " Warsaw, 1838
- ↑ Berachot 58b
|
|