Данаїл Дечев
| Данаїл Дечев | ||||
|---|---|---|---|---|
| При народженні | болг. Данаил Дечев Недев | |||
| Народження |
20 березня 1891 Разград, Болгарія | |||
| Смерть | 5 серпня 1962 (71 рік) | |||
| Софія, Болгарія | ||||
| Національність | болгарин | |||
| Країна | Болгарія | |||
| Жанр | пейзажист, жанрист, майстер натюрморту | |||
| Діяльність | художник | |||
| Напрямок | реалізм, експресіонізм | |||
| Звання | Заслужений художник Болгарії (1952) | |||
| Нагороди | орден Георгія Димитрова, орден Кирила і Мефодія | |||
|
| ||||
Данаїл Дечев (болг. Данаил Дечев Недев; 20 березня 1891, Разград, Болгарія / тоді — Османська імперія — 5 серпня 1962, Софія, Болгарія) — болгарський живописець-пейзажист, жанрист, майстер натюрмортного живопису. Болгарському мистецтву живопису з ледь розвиненою до 20-х — 30-х років XX століття школою пейзажу Дечев дав розширене поняття про цей жанр, розробивши тип глибокої панорамної композиції. Його пейзажі одухотворені мажорним настроєм, панує в них. Він використовував метод моделювання пейзажного простору вільним, енергійним, живим «ліпленням»; у міру просування від початкової стадії до завершення, — якісним ускладненням вібруючої барвистої маси.
Творчість[ред. | ред. код]
Серед мистецтвознавців прийнято розділяти творчість Дечева на два етапи[1]:
- ранній, драматичний і ліричний, з використанням різких контрастів кольору, і
- пізній, (з 40-х років) — коли в його полотнах переважає умиротворено-прозорий стан духу; вони виконані наповнені легкістю за рахунок більш світлого колориту і прозорості тіней.
При цьому, протягом усього творчого шляху, живопис Дечева відзначений чарівністю бездоганного смаку, що зближує кращі з його пейзажів з роботами таких представників Паризької школи як Утрилло і Вламінк.
Біографія[ред. | ред. код]
Данаїл Дечев народився 20 березня 1891 року в Разграді (Болгарія). У 7 років залишився без батька. В юності не отримав систематичної художньої освіти. Закінчив за наполяганням брата Промислове текстильне училище [Архівовано 18 лютого 2019 у Wayback Machine.](болг.) у Слівені[2].
Брав участь у Першій світовій війні. Працював у Пловдивській митниці. У 1921 році вперше запропонував свою картину на виставку Товариства південно-болгарських художників; і був прийнятий членом до Товариства. З 1919 по 1939 рік жив у Плевені. У 1939 році переїхав до Софії, але в місті надовго не залишався, подорожуючи країною у пошуках відповідних сюжетів для картин. У пейзажах Данаїла Дечева глядач бачить багатство і силу впливу природи Болгарії: Родопи, Стару-Планину, Фракію, узбережжя Чорного моря.
Перша персональна виставка Данаїла Дечева пройшла у 1933 році в Софії. У 1958 році відбулася його ювілейна виставка. З 1 січня 1962 художник був обмежений в рухах внаслідок паралічу. Помер 5 серпня 1962 року в Софії.
Дечев належить до числа небагатьох болгарських художників, що здобули успіх на Венеціанській бієнале (1946 і 1948). Також він брав участь у міжнародній виставці в Делі (1960), виставках у Парижі, Багдаді, Анкарі, Афінах, Стокгольмі. За життя художника відбулося понад 30 персональних виставок в Болгарії та за її межами: у Варшаві, Берліні, Будапешті, Празі[3].
Визнання[ред. | ред. код]
У 1952 році Данаїл Дечев удостоєний звання «Заслужений художник». Був нагороджений орденом «Кирило і Мефодій» та ін.
У Софії на честь художника названа вулиця Данаїла Дечева [Архівовано 13 лютого 2019 у Wayback Machine.], що виходить на Южен парк (болг.).
Зображення в мережі[ред. | ред. код]
- 4 живописні роботи в Міській художній галереї «Борис Георгієв», Варна [Архівовано 19 січня 2017 у Wayback Machine.] :
- Гірське селище [Архівовано 13 лютого 2019 у Wayback Machine.] [1] [Архівовано 13 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Міський парк [Архівовано 2 березня 2017 у Wayback Machine.] [2] [Архівовано 2 березня 2017 у Wayback Machine.]
- Місто в горах [Архівовано 2 березня 2017 у Wayback Machine.] [3] [Архівовано 2 березня 2017 у Wayback Machine.]
- Зорана земля навесні [Архівовано 13 лютого 2019 у Wayback Machine.] [4] [Архівовано 13 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- «Цигани в лісі». Масло 48 × 60 см. [Архівовано 13 лютого 2019 у Wayback Machine.] [5] [Архівовано 13 лютого 2019 у Wayback Machine.]
Література[ред. | ред. код]
- Райнов, Богомил. Данаїл Дечев. - Софія: Български художник, 1972. - 213 с. - (Майстори на изобразителното изкуство) [6].
- Данаил Дечев - албум папка с 10 цветни репродукции. - Български художник, 1962. - 10 p. [7] [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.].
- Атанас Божков. Данаил Дечев - монография. - С .: Български художник, 1955. - 81 p. [8] [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.].
- Каталог живопис, Градска художествена галерия в Пловдив, 2002 ISBN 954-516-360-7
Посилання[ред. | ред. код]
- «Поетът на пейзажната живопис» / Blog.bg [Архівовано 13 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Етюди Дечева у галереї «Вікторія» [Архівовано 13 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- ArtPrice.bg [Архівовано 13 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Малюнки Дечева у галереї «Лоран» [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- «Весняний ранок», 1938. Масло [Архівовано 14 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Пейзаж «Пловдів», 1951. Масло [Архівовано 13 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Биографии на личности от Разград: Данаил Дечев
- Галерии с картини на Д. Дечев: Домино [Архівовано 11 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Данаил Дечев / Danail Dechev, 1891 - 1962 (болг.). Галерия «Лоранъ». Архів оригіналу за 13 лютого 2019. Процитовано 2 червня 2015.
- ↑ Текстильно-промислове училище у Слівені / Държавно текстилно-промишлено училище «Добри Желязков»(болг.) засноване у 1893 році і назване іменем фабриканта XIX століття, організатора текстильного виробництва в Болгарії.
- ↑ Поетът на пейзажната живопис (болг.). Blog.bg. 5 серпня 2012. Архів оригіналу за 13 лютого 2019. Процитовано 2 червня 2015.
|
