Данджур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Данджур»
Молоді ченці друкують Святе Письмо в монастирі Сера, Тибет 1993 р.
Назва мовою оригіналу тиб. བསྟན་འགྱུར,
Мова тибетська
Видано українською немає

Данджур — канонізований звід коментарів до тибетського канону Ганджур. Данджур містить коментарі до Ганджура, повчання, філософські твори з Абгідгарми, твори різних авторів з мовознавства, віршування, медицини, архітектури, перекладені з санскриту. Нараховують в повному варіанті 254 томи, близько трьох з половиною тисяч текстів. Поширення в Монголії набула версія з 225 томів.

Друк Святого Письма. Монастир Сера.

Буддійський канон[ред. | ред. код]

В Данджур були приписані коментарі як до Стотр, так і до Тантрт, трактатів і праць абхідхарми (як Махаяни, так і не Махаяни).[1]

Разом із 108-томним Ганджур (Збірником слів Будди) вони складають основу Тибетського Буддійського канону. «Ганджур зазвичай займає сто або сто вісім томів, Данджур — двісті двадцять п'ять, і обидва разом містять 4569 творів».[2][3]

Як приклад, вміст Пекінського Тенгюр: [4]

  • Стотри («Гімни хвали»): 1 том; 64 тексти.
  • Коментарі до Тантр: 86 томів; 3055 текстів.
  • Коментарі до сутр; 137 томів; 567 текстів.
  1. Коментарі Праджняпараміти, 16 томів.
  2. Трактати мадх'яміки, 29 томів.
  3. Йогачарські трактати, 29 томів.
  4. Абхідхарма, 8 томів.
  5. Різні тексти, 4 томи.
  6. Коментарі Віная, 16 томів.
  7. Повісті та драми, 4 томи.
  8. Технічні трактати, 43 томи.

Бон Данджур[ред. | ред. код]

Тибетська релігія Бон під впливом буддизму також має свою канонічну літературу, розділену на два розділи, які називаються Кангюр і Тенгюр, але кількість і зміст колекції ще не повністю відомі. Очевидно, Бон почав набувати більшої літературної форми приблизно в той час, коли буддизм почав проникати в Тибет[1][2], хоча він міг мати певний письмовий запис за деякий час до цього.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Tucci, Giuseppe (1970) p. 213
  2. Stein, R. A. (1962) pp. 241, 251.