Даніель Остер
| Даніель Остер | |
|---|---|
| івр. דניאל אוסטר | |
 | |
| Народився |
7 травня 1893 Княгинин (Івано-Франківськ), Станиславів, Станиславівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина[3] |
| Помер |
1962[1][2] Єрусалим |
| Поховання | цвинтар «Синедрія»d |
| Країна |
 Ізраїль |
| Діяльність | політик, адвокат |
| Alma mater | Віденський університет (1914) |
| Знання мов | іврит і німецька |
| Членство | Hapoel Hatzaird |
| Посада | Мер Єрусалима |
| Партія | Партія загальних сіоністівd |
Даніель Остер (івр. דניאל אוסטר 7 травня 1893 — 15 грудня 1963) — Мер Єрусалима в останні роки Британського мандату у Палестині, перший єврейський мер міста, і перший мер Єрусалиму з часу незалежності Ізраїлю.[4]
Біографія[ред. | ред. код]
Даніель Гутман народився у селі Княгинин[5] на Галичині, яке нині є районом Івано-Франківська, або ж в Лисецькому передмісті[6]. Його батьки — Рахель Гутман та станіславівський різник Якуб Остер.[6] У 1903, склавши іспити, почав навчання у Станіславівській гімназії, а з 1906 вчився у відділеній від неї 2-ій гімназії з польською мовою викладання, де у 1911 отримав атестат.[6]
Даніель Остер вивчав юриспруденцію у Віденському університеті, який з відзнакою закінчив у 1914 році. В студентські роки став керівником молодіжної сіоністської організації Відня.[7] Перед початком Першої світової війни іммігрував до підконтрольної Османській імперії Палестини. Спочатку оселився в Хайфі і викладав німецьку мову в школі «Реалі»[en].[8]
Під час Першої світової війни служив у штабі австрійських експедиційних сил у Дамаску, допомагаючи Артуру Руппіну[en] у відправленні фінансової допомоги з Константинополя до голодуючого Ішува. У 1919 році став секретарем юридичного департаменту Сіоністської комісії в Єрусалимі. В 1920 році одним із перших отримав сертифікат на здійснення адвокатської діяльності, і в 1921 був одним із семи офіційних адвокатів в Єрусалимі. Був членом ради страхових компаній і різних промислових підприємств, і вважається одним з піонерів алмазної промисловості в Єрусалимі.
У 1934 році обраний до муніципалітету Єрусалима, а з 1936 року — віце-мер Єрусалиму при мерові Хусейні аль-Халіді. У серпні 1937 року Остера призначили виконувачем обов'язків мера, після того, як Халіді приєднався до екстремістів, і він продовжував служити на цій посаді близько року, до 1938. Таким чином Даніель Остер став першим єврейським мером Єрусалиму; до цього цю посаду обіймали лише араби. В липні 1938 року мером призначено поміркованого мусульманина Мустафу аль-Халіді, й Остер повертається до функції заступника. Далі його призначено секретарем муніципалітету.
У 1939 році був депутатом 21 Сіоністського конгресу в Женеві.
Влітку 1944 року, після смерті Халіді, Остер призначений виконувачем обов'язків мера, що протривало до 1945 року.[9] Він також був членом Асамблеї представників[en] Загальної сіоністської[en] партії і підписантом Декларації незалежності Ізраїлю.[10]
У листопаді 1947 року був членом делегації Єврейського агентства в робочому комітеті Ради опіки, який намагався скласти проект статуту Єрусалиму, але в 1949 році відкрито оголосив, що виступає проти інтернаціоналізації Єрусалиму[en], і категорично заявив, це неможливо.[4]
У 1950—1951 роках Остер став мером Західного Єрусалиму й активно займався відновленням міста після Війни за незалежність.[9] У 1949 році був одним із засновників Організації Об'єднаних Націй від Ізраїлю.[7]
9 січня 1951 року, після 16 років роботи в муніципалітеті і на посаді мера, Даніель Остер подав у відставку і повернувся до роботи юриста. Був керівником численних організацій, таких як Асоціація Об'єднаних Націй в Ізраїлі, Рада Єврейського Національного Фонду та Рада керівників Єврейського університету. Був почесним консулом Таїланду в Ізраїлі.
Даніель Остер помер в 15 січня 1963 року.
Далекий родич письменника Пола Остера.
Нагороди і вшанування[ред. | ред. код]
Остер нагороджений орденом Британської імперії.[8]
На його честь в Єрусалимі названі Сад Даніеля[he] і площа Остер.[9]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б encyclopedia.com — HighBeam Research.
- ↑ а б Jewish Virtual Library — 1998.
- ↑ https://pik.net.ua/2021/05/07/retro-frankivsk-128-rokiv-tomu-u-misti-narodyvsya-majbutnij-mer-yerusalymu-foto/
- ↑ а б Summary record of a meeting between the committee on Jerusalem and Mr. Daniel Auster, Mayor of Jerusalem (Jewish sector) — A/AC.25/Com.Jer./SR.13. unispal.un.org (англ.). 16 березня 1949. Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 7 лютого 2019.
- ↑ Dylewski, Adam (6 травня 2014). Poland and the Independence Declaration of the State of Israel. http://www.sztetl.org.pl (англ.). Архів оригіналу за 5 грудня 2014.
- ↑ а б в Ландберг, Лія (24 вересня 2013). Даніель Остер. Деякі факти. dubrova.if.ua (укр.). Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 7 лютого 2019.
- ↑ а б Веселовський, Дмитро (15 січня 2013). Жидівський хлопець з Княгинина – мер Єрусалиму. dubrova.if.ua (укр.). Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 7 лютого 2019.
- ↑ а б Mordechai Naor (15 травня 2007). It's Sad to Be the Mayor of Jerusalem. Haaretz (англ.). Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 7 лютого 2019.
- ↑ а б в Руденко, Ганна (12 жовтня 2015). Еврейская Украина: 10 фактов о евреях Ивано-Франковска. jewishnews.com.ua (рос.). Архів оригіналу за 21 жовтня 2016.
- ↑ The Signatories of the Declaration of the Establishment of the State of Israel. www.mfa.gov.il (англ.). 8 червня 2003. Архів оригіналу за 10 лютого 2020. Процитовано 7 лютого 2019.
|
