Два перстені
| «Два перстені» | ||||
|---|---|---|---|---|
| Пісня Володимира Івасюка | ||||
| Випущено | 1973 | |||
| Жанр | естрадна пісня | |||
| Мова | українська | |||
| Автор слів | Володимир Івасюк | |||
| Композитор | Володимир Івасюк | |||
|
| ||||
«Два перстені» — українська естрадна пісня, написана 1973 року Володимиром Івасюком[1]; стала однією з основних у першому репертуарі Софії Ротару[2] та увійшла в її знаменитий альбом «Пісні Володимира Івасюка співає Софія Ротару» 1977 року.
Історія[ред. | ред. код]
Володимир Івасюк написав «Два перстені» 1973 року в Долині Троянд у Криму, де відпочивав разом із сестрою Галиною[3]. Натхненням до написання пісні стали рядки з вірша його товариша, поета Богдана Стельмаха — «мов два перстені у вечірню воду», Володимир навіть пропонував зазначити Стельмаха як співавтора , але той відмовся, адже з його тексту там було лише два слова[4]. «Два слова — це не ідея. Два слова — це мій тобі подарунок з нагоди написання нової пісні», — казав Стельмах[5]. За його спогадами, весною 1973 року він дав Володимиру вірш «Щороку і весна, і осінь», але пісні не вийшло — натомість Івасюк зіграв йому іншу мелодію, яка згодом стала піснею «Два перстені». За словами Стельмаха, він був першим слухачем цієї пісні[6].
Назарій Яремчук згадував, як влітку 1973 року Івасюк зіграв «Два перстені» у Колонній залі ім. Лисенка, коли ансамбль «Смерічка» готувався до концерту, присвяченному врученню Україні ордена Жовтневої революції з нагоди зібраного Україною врожаю у 1 млрд пудів[7]. «У приміщенні Київської філармонії є дуже гарна старовинна зала й чудовий рояль. Але коли Володя заспівав нову пісню „Два перстені“, зала стала устократ кращою», — писав Яремчук у своєму ессе «Орфей синіх гір»[8].
Пісня стала однією з основних у першому репертуарі Софії Ротару[2] та увійшла в її знаменитий альбом «Пісні Володимира Івасюка співає Софія Ротару» 1977 року. 1988 року «Два перстені» видали у книзі вокальних творів «Володимир Івасюк. Моя пісня»[9].
Критика[ред. | ред. код]
У часописі «Радянський літературознавець» за 1989 рік оглядач журналу писав про пісню: «…в гармонізації думки і почуття, слова і мелодії досягнуто нового для митця рівня в осягненні світової гармонії, єдності та взаємоперетворень усього сущого, [в пісні] вчуваємо тепер своєрідний заповіт любові»[10].
Виконавці[ред. | ред. код]
- Володимир Івасюк
- Софія Ротару та ВІА «Червона Рута»[1]
- Назарій Яремчук[11]
- ВІА «Смерічка»[12][9]
- Дует «Писанка»[13]
- Брія Блессінг разом із Shockolad[14]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Історичні відеозаписи: Ротару та ВІА "Червона рута" - Два перстені (укр.). Процитовано 7 листопада 2022.
- ↑ а б Пісня буде поміж нас. Софія Ротару і Володимир Івасюк: «двоє популярних» / Статті та есе // Сторінки пам’яті Володимира Івасюка. www.ivasyuk.org.ua. Процитовано 7 листопада 2022.
- ↑ Два перстені / Естрадні пісні // Сторінки пам’яті Володимира Івасюка. www.ivasyuk.org.ua. Процитовано 7 листопада 2022.
- ↑ Богдан Стельмах: «Якби Івасюк жив, він не потерпів би знущання з поетичного слова». Радіо Свобода (укр.). Процитовано 7 листопада 2022.
- ↑ Маслій, Михайло (2019). Улюблені пісні XX сторіччя (українською) . Харків: Фоліо. с. 160. ISBN 9789660378117.
- ↑ Нечаєва, 2019, с. 77.
- ↑ Нечаєва, 2019, с. 64.
- ↑ Нечаєва, 2019, с. 78.
- ↑ а б ПАРОСТКИ «СМЕРІЧКИ» — Письменницький портал. pilipyurik.com. Процитовано 7 листопада 2022.
- ↑ Книжковий потік 89-го. Квартал III. Погляд. Радянське літературознавство (вид. Випуски 7–12). Київ: Інститут літератури ім. Тараса Шевченка (12): 45. 1989.
- ↑ Два перстені / Назарій Яремчук. www.roduna.org. Процитовано 7 листопада 2022.
- ↑ Смерічка – Смерічка. www.discogs.com. Discogs. Процитовано 7 листопада 2022.
- ↑ Дует «Писанка» / Спогади // Сторінки пам’яті Володимира Івасюка. www.ivasyuk.org.ua. Процитовано 7 листопада 2022.
- ↑ "Зі смаком, любов'ю й захопленням": пісні легендарного Івасюка отримають нове життя. www.rbc.ua (українською) . РБК-Україна. 26 вересня 2016. Процитовано 7 листопада 2022.
Посилання[ред. | ред. код]
- Слова пісні «Два перстені» на сайті проєкту «Українські пісні»
Література[ред. | ред. код]
- Парасковія Нечаєва. Володимир Івасюк. — Харків : Фоліо, 2019. — 128 с. — ISBN 978-966-03-8760-7.
|
