Деборог ІІ

Деборог ІІ
Деталі
Носій	Федоровичі (Fedorowicz), Офанасовичі (Ofanasowicz)
Затверджений	1562
Використання	2 сім'ї

Деборог II (пол. Dęboróg II, Duboroh) - шляхетський герб литовського походження, різновид герба Деборог.

Опис герба

У зеленому полі натуральний стовбур з трьома сучками увінчаний двома золотими рогами оленя, правий на сім, лівий на шість відростків.

У клейноді п'ять пір'їн страуса.

Такий опис присутній в акті нобілітації Офанасовичів, RPADA в Москві:

Herb olenie roha v dereve dubovom vrosłyje v zelenom poli z hełmom a nad hełmom piero strusovo (...) herb (...) duboroh.

За Альбом armorum..., с. 111 герб в оригінальній версії виглядав так:

Pień z pięcioma sękami w słup, z którego wyrastają dwa rogi jelenie o pięciu rosochach, w środku nich dwie trąby myśliwskie w słup (barwy nieznane).

Історія

Герб присвоєно Філіпу Офанасовичу, королівському коморнику і його племіннику - Симеонові Федоровичеві 24 лютого 1562 року.

За легендою цей гереб надав своєму ловчому 1562 року король Сигізмунд Август, який, знаходячись на риболовлі, побачив стовбур з врізаними в нього рогами оленя. Відданий єгер приніс королю цей дивний пеньок, і з тих пір отримав прізвисько "Деборог" і власний герб.

Символіка

Роги оленя відносяться до постаті Актеона, він перетворився саме в оленя. Дубовий стовбур (а в більш широкому плані – дерево), можна інтерпретувати як одну з форм символу жінки – богині Артеміди. В цьому вигляді герб Деборог є одним з багатьох іконографічних уявлень цього грецького міфу. Дубовий стовбур є частим мотивом багатьох гербів, наприклад, Нечуя (і його різновидів), Годземби, Дуба, Челепали (Czelepoli), і т. д. Легенди, пов'язані із зазначеними стовбурами наполягають на наявності в дереві дуба надприродних здібностей. Звідси, зокрема, походить назва Остржев, тобто тип зброї, металевого предмета з гострими шипами, що кидають під ноги ворожих коней. Герб Деборог може бути пізнішою версією Нечуї.

Гербовий рід

Федоровичі (Fedorowicz), Офанасовичі (Ofanasowicz).

Дивись також

• Деборог - герб присвоєно Івану Гайнові
• Воркелл - герб присвоєно Леонардові Воркеллові

Бібліографія

• Metryka Litewska (ks. 41, k. 278v-279v , 300v-301 v.)
• Archiwum Państwowe Kraków, Krakowskie księgi grodzkie relacji, 129 s. 1699 (oblata z 1702 r.)
• RPADA (Państwowe Archiwum Akt Dawnych) w Moskwie, F. 389
• Marek Ambroży z Nysy, Arma Regni Poloniae, Antwerpia 1562, 2. egz. BN w Paryżu (wyd. 3, 1 polskie – 1882), k. 4v
• Paprocki B., Gniazdo cnoty, Kraków 1578, s. 46, 588, 1252,
• Paprocki B., Herby rycerstwa polskiego, T. 1-5, Kraków 1584 (repr.: Herby rycerstwa polskiego przez Bartosza Paprockiego zebr. i wyd. r. p. 1584, wyd. K. J. Turowskiego, Kraków – Biblioteka Polska – 1858, s. 759)
• Okolski S., Orbis Polonus, T. 1, Kraków 1641-1645, s.148
• Bielski, Kronika..., r. ?, s. 650
• Niesiecki K., Korona Polska..., T. 3, Lwów – Collegium Lwowskie S.J. - 1728-1743
• Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S.J. powiększony..., przez Jana Nep. Bobrowicza, T. 3, Lipsk 1839-1846 (+ T. 10: Dodatek do herbarza Polskiego ks. K. N. obejmujący dalsze rodowodowe wiadomości... przez J. N. Bobrowicza, Lipsk – jw. – 1844)
• Gołuchowski A. hr., Poczet szlachty galicyjskiej i bukowińskiej, Lwów – Druk. Instytutu Stauropigiańskiego M. Dzikowskiego – 1857, s. 31
• Wdowiszewski Z., Regestry nobilitacji w Polsce (1404-1794), (w: Materiały do biografii..., T. 9, B A/Sztokholm 1987, s. 24. 55
• Szymański J., Herbarz rycerstwa Polskiego z XVI w., Warszawa 2001, s. 53-54 (cyt. ML i Klejnoty)
• Trelińska B. (oprac.), Album armorum nobilium Regni Poloniae XV-XVIII saec., Lublin 2001, s. 110-111, 142-143 (w oparciu o: Metrykę Litewską)
• Tadeusz Gajl: Herbarz polski od średniowiecza do XX wieku : ponad 4500 herbów szlacheckich 37 tysięcy nazwisk 55 tysięcy rodów. L&L, 2007. ISBN 978-83-60597-10-1.