Девід Лама

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Девід Лама
Девід Лама у 2014 році
Девід Лама у 2014 році
Девід Лама у 2014 році
Загальна інформація
Національність австрієць
Громадянство австрієць
Народження 4 серпня 1990(1990-08-04)
Інсбрук, Австрія
Смерть 16 квітня 2019(2019-04-16)
Howse Peak, Альберта, Канада
·Лавина[1][2]
Причина смерті Лавина[1][2]
Зріст 170 см
Вага 58 кг
Вебсторінка www.david-lama.comа]]
Спорт
Вид спорту альпінізм, боулдеринг і competition climbingd
Дисципліна Лазіння на складність, Боулдеринг, Альпінізм
Участь і здобутки
CMNS: Девід Лама у Вікісховищі
Нагороди
IFSC World Championships
Бронза 2009 Xining Lead
IFSC European Championships
Золото 2006 Yekaterinburg Lead
Золото 2007 Birmingham Bouldering
IFSC Climbing World Cup
Золото 2008 Overall

Девід Лама (неп. डेभिड लामा ; 4 серпня 1990 — 16 квітня 2019) — австрійський скелелаз та альпініст. Чемпіон Європи зі складності 2006 року та Чемпіон Європи з болдерингу 2007 року. Відомий першим вільним проходженням маршруту Компресор (Південно-Східний хребет) на Серро-Торре[3]. У 2018 році він здійснив перше (соло) сходження на вершину Лунаг Рі в Гімалаях.[4] У 2019 році він був посмертно вшанований за це сходження нагородою Золотий льодоруб[5].

Біографія[ред. | ред. код]

Девід Лама народився в 1990 році. Його батько — гірський гід з Непалу, а мати — австрійка із Інсбруку. Йому було п'ять років під час першого сходження в альпійському таборі ветерана Гімалаїв Пітера Хабелера. Хабелер негайно зателефонував батькам, щоб повідомити про незвичайну талановитість їхньої дитини. Лама був у складі збірної команди зі скелелазіння під керівництвом Рейнгольда Шерера[6][7].

Змагальння зі скелелазіння[ред. | ред. код]

У 2004 році, в 14 років, Лама виграв Молодіжний Кубок Європи. Того ж року він проліз свій перший маршрут складністю 8с[8].

Він знову виграв Кубок Європи у 2005 році, а наступного року почав виступати у змаганнях для дорослих. Міжнародна федерація спортивного скелелазіння (IFSC) змінила правила, щоб Лама, якому на той момент було лише 15 років, зміг взяти участь у Кубку Світу серед дорослих[8][9]. Лама став наймолодшим учасником Кубку Світу, і першим, хто перемагав в фіналі етапів Кубку Світу як в складності, так і в боулдерингу в першому ж сезоні[10].

Лама став чемпіоном Європи, як в складності (2006), так і в боулдерингу (2007). 2009 року він виборов бронзу на Чемпіонаті Світу зі складності[11].

У 2011 році він завершив змагальну кар'єру та зосередився виключно на альпінізмі[6].

Альпінізм[ред. | ред. код]

Вільне проходження Серро-Торре[ред. | ред. код]

Серро-Торре в Південному Патагонському льодовому полі, Південна Америка

У 2009 році Девід Лама оголосив про намір вільного сходження на Серро-Торре по маршруту Компресор. Вільне сходження здійснюється за допомогою виключно природних скель та льоду. Болти та мотузка служать лише для страховки у разі зриву. Усі попередники так чи інакше використовували ШТО. Легенда альпінізму Рейнгольд Месснер навіть назвав проєкт «божевільним і неможливим».[12]

Під час першої спроби в 2009 році з Ламою була знімальна група, яку надав його спонсор Red Bull.[13] Перша спроба закінчилася невдачею. Ламі та його напарнику Даніелю Стоєреру довелося розвернутися через негоду.[14] В базовому таборі погода також була поганою, тож команді довелося відмовитися від від сходження у сезоні 2009/2010.[15]

В результаті цієї першої спроби розпочався скандал серед альпіністів. Ламу і знімальну групу Red Bull жорстоко розкритикували. Знімальна група залишила після себе щонайменше 30 болтів поруч із маршрутом, якому і так діставало болтів. 700 метрів перил та п'ять баулів для транспортування також залишилися біля маршруту.[16][17] Щоб прибрати спорядження найняли аргентинських гідів, але вони не змогли все зняти, і залишили всі болтів.[18]

Лама заявив, що не знав про велику кількість болтів, які забила команда фільму, але взяв всю відповідальність на себе і пообіцяв не повторювати помилку.[14] Він пообіцяв прибрати решту спорядження наступного року.[18]

Вони повернулися для другої спроби в січні 2011 року. Пітер Ортнер, більш досвідчений альпініст, замінив Стоєрера у якості напарника Лами. Першу спробу сходження довелося також припинити, оскільки на стіні намерзло забагато льоду. 12 лютого, під час невеликого вікна гарної погоди, двом альпіністам вдалося дістатися до вершини використовуючи ШТО. Це сходження підняло моральний дух команди після довгих серій невдач і стало розвідкою вільного проходження маршруту.[14][15]

У січні 2012 року Лама та його команда повернулися з третьою експедицією. За кілька днів до запланованого сходження вони дізналися, що альпіністи Джейсон Крак та Хайден Кеннеді пройшли маршрут Компресор, використовуючи якнайменше болтів. Під час спуску вони зрізали всі болти, які вважали непотрібними, щоб відновити складність природного маршруту. Всього понад 120 болтів, більшість з яких було забито за часів відомого сходження Чезаре Маестрі з газовим компресором 1970 року. Верхня частина маршруту Компресор та ще одна мотузка нижче були повністю звільнені від болтів.[19][13] Цей крок викликав бурхливі суперечки серед альпіністів. Обидва альпіністи були ненадовго затримані чилійською поліцією, а зрізані болти конфісковані.[20] Лама заявив, що він в будь якому випадку не збирався користуватися болтами та не збирається змінювати плани стосовно вільного проходження. Оскільки без болтів по маршруту стало неможливо піднятися за допомогою звичайних засобів, знімальній групі довелося піднятися на вершину по західній стороні гори та дюльферяти вниз, щоб задокументувати спробу.[14][15]

19 січня 2012 року Лама та Ортнер здійснили перше вільне сходження на Серро-Торре по маршруту Компресор по південно-східному хребту за 24 години.[21] За словами Лами, в них було 5 болтів, але жоден з них не знадобився.[14] Вони піднялися ліворуч від тріщини, по якій піднялися Сальватерра та Маббоні, тут у Лами був зрив, але він проліз мотузку з другої спроби. Пізніше він оцінив цю найскладнішу мотузку 8a. Двоє альпіністів заночували в підвісному біваку під льодовими грибами. Наступного дня, залишивши більшу частину стіни позаду, вони піднялись праворуч від маршруту Компресор, по тріщинам та нашльопкам на скелях. Усі попередні маршрути йшли ліворуч від Компресора.[22][23][15]

У 2013 році National Geographic визнав вільне сходження Девіда Лами на Серро-Торре «Пригодою року».[24]

Про сходження знято документальний фільм «Серо-Торре: Жодного шансу (сніг у пеклі)».[23][16]

Перше соло сходження на Лунаг Рі[ред. | ред. код]

Вид на Нангпу Ла та Лунаг Рі-масив з базового табору Чо-Ойю. Вершина Лунаг Рі далеко праворуч на зображенні, наполовину праворуч на задньому плані - Лунаг Рі IV, позаду далеко ліворуч — Джобо Рін'янг.

У 2015 році Девід Лама об'єднався з капітаном альпіністської команди The North Face Конрадом Анкером заради підйому на Лунаг Рі висотою 6895 метрів, одну з найвищих гірських вершин Гімалаїв.[25][26][27]

Їхня перша спроба відбулась 12 листопада 2015 року. Вони обрали скельну щілину, яка дозволила б їм піднятися на північно-західну вежу, з якої вони планували піднятися хребтом до вершини з використанням техніки мікстового лазіння.[28] Вони досить пізно піднялися на хребет, тож влаштували на ніч у біваку. Рано вранці наступного дня сходження продовжилося. Відсутність льоду та погані снігові умови ускладнювали страховку.[25] Їм не вдалося досягти вершини протягом наступного дня, тож треба було вирішити, чи закопуватись на ще одну ніч при можливій температурі –40 °C та сильному вітрі, або відмовитися від сходження і почати спуск.[29] Вони вибрали останнє і звернули назад за 300 метрів до вершини.[30][27]

Цього року в них вже не було змоги повторити спробу, але вони повернулися у 2016 році.

6 листопада 2016 року під час другої спроби Конрад Анкер переніс серцевий напад на висоті 6000 метрів під час підйому на щілину. Двоє альпіністів швидко вирішили дюльферяти. Лама викликав вертоліт рятувальників у базовому таборі. Через 12 годин після інфаркту Анкер переніс операцію в Катманду.[29] З його проксимальної лівої артерії видалили тромб.[26] У результаті Анкер полишив високогірні сходження, або, як він каже, «Володарів штормів».[31]

Лама залишився у базовому таборі без напарника. Оскільки Анкер заявив, що не повернеться, Лама вирішив спробувати самотужки піднятися на вершину.[30]

Третя спроба почалася 8 листопада 2016 року. Лама піднявся на північно-західний хребет довшою, але простішою щілиною, і розбив табір. Оскільки у нього не було напарника, йому довелося використовувати техніку самостраховки для підйому на хребет, піднімаючись лідером, встановлюючи станцію, а потім спускаючись назад, щоб зняти точки страховки.[32] Такий підйом із важким рюкзаком виявився заважким. Цю третю спробу також довелося перервати неподалік від найвищої точки першої експедиції з Конрадом Анкером.[29]

23 жовтня 2018 року Девід Лама повернувся для четвертої та останньої спроби. Також соло він піднявся на гору за три дні північно-західним хребтом. Підйом проходив тим самим маршрутом, що і у першу сольну спробу.[32] Йому довелося два рази ночувати в біваку при температурі -30°С та поривах штормового вітру до 80 км/год.[27] Протягом усього третього дня він не відчував пальців ніг. Незважаючи на це, він продовжив підйом і досяг вершини о 10:00 ранку, де майже відразу розпочав спуск. Опівночі Лама повернувся до базового табору. Він не втратив жодного пальця ніг.[30]

Смерть[ред. | ред. код]

16 квітня 2019 року[33] Девід Лама разом з альпіністами Джес Роскеллі та Хансйоргом Ауером потрапив у лавину на піку Хауз на хребті Вапутік Канадських скелястих гір.[34][35] Група піднялася новим маршрутом по східній стіні піку Хауз, одній з найскладніших канадських мікстових стін.[4][36]

Фотографії з телефону Джеса Роскеллі свідчать про те, що троє альпіністів досягли вершини у вівторок, 16 квітня, о 12:44.[37] Їхні тіла було знайдено 21 квітня 2019 року.[35] На знімку з парку Айсфілдс, зробленим альпіністом з Кенмора, видно, що над їхнім маршрутом обламився великий карниз. Він повідомив, що лавина пронеслася південно-східною стіною о 13:58, через 31 хвилину після того, як троє альпіністів дісталися крутого кулуару над озером для спуску з маршруту. Їхні тіла дістали з конуса виносу лавини під льодовим маршрутом Life by the Drop. Тонкий шар снігу, що вкривав альпіністів, слугує ще одним доказом падіння карниза у якості першопричини нещасного випадку.[38]

Результати на змаганнях[ред. | ред. код]

Девід Лама у 2014 році на перших змаганнях Free Master Solo у м. Ліенц, Австрія

[39][40][41]

Чемпіонат світу IFSC[ред. | ред. код]

Дисципліна 2009
Сінін
Складність 3

Чемпіонати Європи UIAA та IFSC[ред. | ред. код]

Дисципліна 2006 2007 2010
Складність 1 4
Боулдеринг 1

Кількість медалей на Кубках світу з альпінізму UIAA та IFSC[ред. | ред. код]

Переможець загального Кубку світу IFSC 2008[42].

Складність / комбінований залік[ред. | ред. код]

Сезон Золото Срібло Бронза Всього
2006 3 1 4
2007 1 1
2008 1 1
2009 1 1
Всього 5 1 1 7

Боулдеринг[ред. | ред. код]

Сезон Золото Срібло Бронза Всього
2006 1 1
2008 2 2 4
Всього 3 2 5

Чемпіонат світу з скелелазіння IFSC серед молоді[ред. | ред. код]

Дисципліна 2004
Молодь Б 		2005
Молодь Б 		2006
Молодь А
Складність 1 1 3

Європейські молодіжні кубки[ред. | ред. код]

  • Володар європейського молодіжного кубку 2004 р.[43] та 2005 р.[44] (юнаки В, складність).

Спортивні досягнення на скелях[ред. | ред. код]

  • 2000 маршрут Kindergarten в Оспі (Словенія). Складність 8a. На момент проходження Ламі було 10 років. Він став наймолодшою людиною, що пролізла маршрут такої категорії складності.[45]
  • 2004 маршрут Devers Satanique в Gorges du Loup (Франція). Онсайт складністю 8a+.[46]
  • 2004 маршрут 7pm JP Chaud в Gorges du Loup (Франція). 8c. Перший маршрут складностю 8с.
  • 2006 Іспанія: онсайт декількох маршрутів складністю до 8b+.[47]
  • 2007 Нідертай в Ötztal (Австрія): за один день проліз маршрути Gondor (8c), Mordor (8c + / 9a) та In Memo Reini (8c).
  • 2014 Маршрут Atalho do Diabo (5.13) на Корковадо, Ріо-де-Жанейро (Бразилія), разом із Феліпе Камарго.[48]
  • 2015 маршрут Latent Core (5.11 А1) у Національному парку Сіон (США), разом із Конрадом Анкером, який намагався пролізти маршрут за 25 років до цього.[49]
  • 2015 Маршрут Avaataraa в ущелині Баатара (Ліван). 9a.[50]

Альпійські сходження[ред. | ред. код]

  • 2009 Pamir Altai (Киргистан): Перше вільне проходження Asan (4230m) по Північно-західній стіні (разом з Ніною Капрез, Джованні Квуірічі та Стефаном Сігрістом, а також фотографом Райнером Едером).[51]
  • 2010 Sarche (Італія): Лама та Йорг Верховен здійснили перше вільне проходження Brento Centro, яке пізніше повторили за день.[52]
  • 2010 Доломіти (Італія): Лама повторив Bellavista (11-) на Тре Чіме ді Лаворедо, Чіма Овест, після одного дня спроб.[53]
  • 2011 Серро-Торре (Арегнтина): Лама та Петер Ортнер піднялися на Серро-Торре по маршруту Компресор.
  • 2011 Ґріндельвальд (Швейцарія): Лама пройшов Paciencia (8a) на північній стіні Айгера разом з Петером Ортнером.[54]
  • 2011 Кашмір (Індія): Лама, Стефан Сігріст та Деніс Бурде здійснили перше проходження Yoniverse на Cerro Kishtwar.[55]
  • 2011 Лофер (Австрія): Лама повторив Feuertaufe (8b) Александра Хубера, а також Stoamandl (8b), Donnervogel (8b) та Woher Kompass (8a+)
  • 2012 Патагонія (Аргентина): Лама здійснив перше вільне проходження маршруту Компресор на Серро-Торро разом з Петером Ортером за 24 години. На той момент маршрут був предметом запальних суперечок через недавнє сходження двох інших скелелазів: американця Хайден Кеннеді та канадця Джейсона Крака, які видалили більшість болтів Маестрі за декілька днів до сходження Лами. Досягнення відзначено винагородою Piolets d'Or 2013.
  • 2012 Каракорум (Пакистан): Лама та Ортнер повторили маршрут Eternal Flame на вежу Транго (також відому як Безіменна вежа; 6239 м).[56]
  • 2012 Чоголіза (7668 м) на льодовику Балторо в Каракоруме (Пакистан):[57] Лама та Ортнер піднялися на Чоголізу I та спустилися на лижах по Північно-західній Стіні.
  • 2013 Сагванд (Австрія): Перше зимове сходження Schiefer Riss на Сагванд в Тіролі разом з Хансйоргом Ауйером та Петером Ортенром.[58]
  • 2013 Масив Лосячого зубу (Аляска): 12-24 квітня Лама разом з Дані Арнолдом зробив перше проходження Bird of Prey (1500 м, 6a, M7+, 90°, A2).[59]
  • 2014 Каракорум (Пакистан): Перша серйозна спроба проходження (після розвідки 2013) непідкореної Північно-східної стіни Машебуруму (K1) разом з напарниками Петером Ортнером та Хансйоргом Ауйером. Команда була змушена відступити ще до того, як досягла стіни через постійну загрозу сходження лавин.[60]
  • 2017 Солукхумбу (Непал): Лама піднявся на вершину Ама-Даблам (6812 м) 15 жовтня разом с Хансйоргом Ауйером та Адексом Блюмелем для акліматизації перед наступною експедицією на Південно-східну вежу Аннапурни III (7555 м), від якої напарники Лами в решті решт відмовилися.[61]
  • 2018 Солукхумбу (Непал): Перше проходження (соло) Лунаг Рі (6907 м) через Західну вежу після трьох спроб (в 2015 та 2016 роках разом з Конрадом Анкером та соло).[62] Сходження відмічено нагородою Piolet d'Or посмертно в червні 2019 року.[5]
  • 2018 разом з трьома друзями з Австрії Лама піднявся на вершину Чолатцзе (6501 м), також в Солукхумбу, Непал.[63]
  • 2019 Альберта (Канада): Лама, Хансйорг Ауйер та Джесс Роскеллей піднялися по мікстовому маршруту Andromeda Strain (M5, 700 м) на Андромєду (3450 м).[64]

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б https://www.cnn.co.jp/world/35136111.html
  2. ↑ а б https://www.ifsc-climbing.org/index.php/news/123-ifsc-bids-farewell-to-one-of-our-champions
  3. ↑
    • David Lama frees the Compressor route... while Kruk & Kennedy's bolt chopping is hotly debated. planetmountain.com. 23 January 2012. Процитовано 22 May 2013.
    • Jack Geldard (January 2012). David Lama and Cerro Torre; A Mountain Set Free. ukclimbing.com. Процитовано 22 May 2013.
  4. ↑ а б Peter Beaumont; Joanna Walters (19 квітня 2019). Three mountaineers killed in avalanche in Canada. The Guardian. Архів оригіналу за 19 квітня 2019. Процитовано 22 квітня 2019.
  5. ↑ а б Piolets d'Or (31 липня 2019). Winners Piolets d'Or 2019. Rock and Ice - The Climber's Magazine. Архів оригіналу за 2 серпня 2019. Процитовано 2 серпня 2019.
  6. ↑ а б David Lama Continues Bold Solo First Ascents. Архів оригіналу за 21 червня 2019.
  7. ↑ David Lama Biography. Архів оригіналу за 21 червня 2019.
  8. ↑ а б Bisharat, Andrew. In the wake of tragedy, climbers pay homage to David Lama. National Geographic. Архів оригіналу за 27 квітня 2019. Процитовано 11 вересня 2020.
  9. ↑ Buhl, Marius. Der Alpinist als Künstler (engl: The alpinist as an artist. Zeit.de. Архів оригіналу за 28 червня 2019. Процитовано 11 вересня 2020. Mit 15 änderten Offizielle des Erwachsenenweltcups für ihn die Regeln, Lama durfte teilnehmen und gewann als jüngster Kletterer aller Zeiten Wettkämpfe in der Boulder- und in der Vorstiegstechnik.
  10. ↑ World Competitions: David Lama. International Federation of Sport Climbing. Архів оригіналу за 26 грудня 2014. Процитовано 24 квітня 2019.
  11. ↑ Old IFSC website: David Lama results (2010). Архів оригіналу за 7 грудня 2010.
  12. ↑ Ohne Hilfsmittel: Lama schafft "unmöglichen Berg" (engl: Without aid: Lama does "impossible mountain"). Focus. Архів оригіналу за 25 червня 2019.
  13. ↑ а б Oben, ohne. David Lamas Kampf am Cerro Torre. Welt.de. Архів оригіналу за 31 грудня 2016.
  14. ↑ а б в г д Nach der Kompressor-Route: David Lama im Interview. Klettern.de. Архів оригіналу за 26 червня 2019.
  15. ↑ а б в г Dirnhofer, Thomas (Director) (13 березня 2014). Cerro Torre: A Snowball's Chance in Hell (Full length documentary). Red Bull Media House.
  16. ↑ а б Cerro Torre teaches climber David Lama lesson of a lifetime. Sydneys Morning Herald. Архів оригіналу за 13 липня 2017.
  17. ↑ Maestri Unbolted Update: Climber David Lama Frees Cerro Torre’s Compressor Route. National Geographic. Архів оригіналу за 26 червня 2019.
  18. ↑ а б Lama Speaks Out on Compressor Debacle. Alpinist. Архів оригіналу за 30 травня 2019.
  19. ↑ Compressor Chopped - Kennedy Kruk Update. Alpinist. Архів оригіналу за 30 травня 2019.
  20. ↑ Climbers anger Italians by removing bolt 'ladder' from Cerro Torre peak. theguardian.com. Архів оригіналу за 7 травня 2019.
  21. ↑ Cerro Torre frei. bergsteigen.com. Архів оригіналу за 26 червня 2019.
  22. ↑ David Lama talks about the first free ascent of the Compressor Route on Cerro Torre. planetmountain.com. Архів оригіналу за 20 квітня 2019.
  23. ↑ а б David Lama, Cerro Torre and the Compressor route. Архів оригіналу за 12 березня 2018.
  24. ↑ Cahall, Fitz. David Lama, 2013 Adventurers of the Year. National Geographic. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 11 вересня 2020.
  25. ↑ а б David Lama: Leben und Leiden für die Erstbesteigung. Der Standard. Архів оригіналу за 19 квітня 2019.
  26. ↑ а б Exclusive: Celebrated Mountaineer Suffers Heart Attack at 20,000 Feet. National Geographic. Архів оригіналу за 6 червня 2019.
  27. ↑ а б в David Lama schafft Solo-Erstbegehung des Lunag Ri. SOQ. Архів оригіналу за 30 червня 2019. Процитовано 30 червня 2019.
  28. ↑ Lunag Ri - David Lama und Conrad Anker scheitern knapp vor dem 6907m hohen unbestiegenen Gipfel des Lunag Ri in Nepal. bergsteigen.com. Архів оригіналу за 30 червня 2019.
  29. ↑ а б в Lunag Ri – David Lama & Conrad Anker walk the line (Documentary). Red Bull Media House. 29 липня 2018.
  30. ↑ а б в Interview: David Lama on His Lunag Ri Solo. Rock and Ice. Архів оригіналу за 15 травня 2019.
  31. ↑ Conrad Anker: On Fatherhood and Looking Forward. climbing.com. Архів оригіналу за 30 червня 2019.
  32. ↑ а б One climber's pursuit of an unclimbed peak. National Geographic. Архів оригіналу за 18 квітня 2019.
  33. ↑ Francovich, Eli (18 квітня 2019). Spokane climber Jess Roskelley missing and presumed killed by avalanche in Canadian Rockies; David Lama, Hansjorg Auer also presumed dead. The Spokesman-Review. Архів оригіналу за 18 квітня 2019. Процитовано 19 квітня 2019.
  34. ↑ Nicole Chavez and Rebekah Riess. North Face climbers likely killed in Banff National Park avalanche. CNN. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 20 квітня 2019.
  35. ↑ а б Bisharat, Andrew (18 квітня 2019). Three top mountain climbers presumed dead in avalanche. National Geographic. Архів оригіналу за 27 квітня 2019. Процитовано 24 квітня 2019.
  36. ↑ Top climbers die in Canadian avalanche. BBC. 22 квітня 2019. Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 22 квітня 2019.
  37. ↑ Family, The Roskelley. A Statement From Jess Roskelley's Family. Climbing Magazine (en-us) . Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 6 червня 2019.
  38. ↑ Roskelley, John (23 грудня 2019). The Last Climb of Hansjörg Auer, David Lama and Jess Roskelley. Epic TV. Архів оригіналу за 1 березня 2021.
  39. ↑ Old IFSC website: David Lama results (2010). Архів оригіналу за 7 грудня 2010.
  40. ↑ Digitalrock: David Lama. Архів оригіналу за 18 червня 2019. Процитовано 18 червня 2019.
  41. ↑ IFSC Profile: David Lama. Архів оригіналу за 4 липня 2013. Процитовано 18 червня 2019.
  42. ↑ IFSC Climbing Worldcup 2008: MEN combined. Архів оригіналу за 18 червня 2019. Процитовано 18 червня 2019.
  43. ↑ European Youth Cup 2004: male youth B lead. Архів оригіналу за 18 червня 2019. Процитовано 18 червня 2019.
  44. ↑ European Youth Cup 2005: male youth B lead. Архів оригіналу за 18 червня 2019. Процитовано 18 червня 2019.
  45. ↑ Senkrechte Karriere in senkrechter Wand. ISPO. Архів оригіналу за 21 липня 2019.
  46. ↑ Die Wunderkinder des 10ten Grades. bergsteigen.com. Архів оригіналу за 21 липня 2019.
  47. ↑ David Lama a Cornalba, Siurana e Ãtztal. planetmountain.com. Архів оригіналу за 21 липня 2019.
  48. ↑ Lama, David (27 лютого 2015). Rusty Bolts and the Sugar Loaf. davidlama.com. Архів оригіналу за 18 серпня 2019. Процитовано 11 вересня 2020.
  49. ↑ planetmountain (17 липня 2015). Conrad Anker and David Lama climb Latent Core. planetmountain.com. Архів оригіналу за 18 серпня 2019. Процитовано 11 вересня 2020.
  50. ↑ David Lama klettert "Avaatara" (9a) in der Baatara-Schlucht. klettern.de. Архів оригіналу за 21 липня 2019.
  51. ↑ Caprez, Nina (2010). Asia, Kyrgyzstan, Climbs And Expeditions 2009. AAC Publications / AAJ. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 11 вересня 2020.
  52. ↑ Meghan Ward (14 липня 2010). Lama and Verhoeven Free 29-Pitch 5.13d. alpinist.com. Архів оригіналу за 14 серпня 2013. Процитовано 12 червня 2013.
  53. ↑ David Lama, Bellavista and Voie Petit. planetmountain.com. 14 липня 2010. Архів оригіналу за 6 березня 2014. Процитовано 12 червня 2013.
  54. ↑ David Lama climbs Paciencia on the Eiger North Face. mammut.ch. 9 вересня 2011. Архів оригіналу за 10 April 2013. Процитовано 12 червня 2013.
  55. ↑ Cerro Kishtwar important Himalayan first ascent for David Lama, Stephan Siegrist, Denis Burdet and Rob Frost. planetmountain.com. 30 жовтня 2011. Архів оригіналу за 28 травня 2013. Процитовано 12 червня 2013.
  56. ↑ DAVID LAMA KARAKORAM EXPEDITION 2012 - CLIMBING CHOGOLISA. redbull.com. 26 вересня 2012. Архів оригіналу за 18 вересня 2020.
  57. ↑ DAVID LAMA KARAKORAM EXPEDITION 2012 - CLIMBING CHOGOLISA. redbull.com. 26 вересня 2012. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 11 вересня 2020.
  58. ↑ Sagwand first winter ascent by Auer, Lama and Ortner. planetmountain.com. 20 березня 2013. Архів оригіналу за 19 червня 2013. Процитовано 12 червня 2013.
  59. ↑ David Lama and Dani Arnold Fly Up Their Bird of Prey. Planet Mountain. April 2013. Архів оригіналу за 19 квітня 2019. Процитовано 11 вересня 2020.
  60. ↑ Lama, David (29 травня 2014). Masherbrum – The Second Round. davidlama.com. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 11 вересня 2020.
  61. ↑ Wernhart, Thomas (20 грудня 2017). Big goals and unexpected events for David Lama in the Himalayas. RedBull.com. Архів оригіналу за 19 червня 2019. Процитовано 11 вересня 2020.
  62. ↑ David Lama climbs Lunag Ri. Planet Mountain. 29 жовтня 2018. Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 11 вересня 2020.
  63. ↑ Schauhuber, Martin (27 листопада 2018). Erstbesteigung: David Lama im vierten Versuch am Lunag Ri. Архів оригіналу за 19 квітня 2019. Процитовано 11 вересня 2020.
  64. ↑ David Lama in Rockies. Gripped.com. 10 квітня 2019. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 11 вересня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Спорт
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Девід_Лама&oldid=41398525