Дейнега Сергій Валентинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дейнега Сергій Валентинович
 Сержант
Загальна інформація
Народження 11 вересня 1972(1972-09-11)
Бобро́виця, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР
Смерть 9 серпня 2014(2014-08-09) (41 рік)
Маринівка, Шахтарський район, Донецька область, Україна
Поховання Бобро́виця
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Танкові війська
Формування
 1 ОТБр
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
Заступник командира взводу
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дейнега.

Сергі́й Валенти́нович Дейнега (нар. 11 вересня 1972 року, м. Бобровиця, Чернігівська обл. — заг. 9 серпня 2014 року, с. Маринівка, Донецька обл.) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1972 року в місті Бобровиця (Чернігівська область). Закінчив 1987-го Бобровицьку середню школу № 2, Київське професійно-технічне училище № 16 (1990) за спеціальністю столяр. До служби в ЗС СРСР працював у місцевому колгоспі. Служив в береговій охороні, в Приморському краю Росії. Останнє місце роботи — акціонерне товариство «Броварський завод пластмас».

Мобілізований у часі другої хвилі мобілізації 20 червня 2014-го. Заступник командира взводу 1-ї окремої гвардійської танкової бригади. На початку серпня 2014 року був поранений у руку і на певний час втратив слух; після надання медичної допомоги в польових умовах Сергій повернувся в стрій.

Загинув поблизу села Маринівка Шахтарського району під час артилерійського обстрілу терористами позицій Збройних Сил України з РСЗВ «Град»[1].

Вдома лишилися дружина Інна та двоє синів — Едуард закінчив школу, Олександр навчався на той час в 11 класі, старенька мати та сестра Яна.[2]

Похований з військовими почестями в Бобровиці 15 серпня 2014 року[3].

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • 14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
  • У вересні 2015 року на будівлі школи в Бобровиці, в котрій навчався Сергій, відкрито меморіальну дошку[4].
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 9, місце 25.
  • У Бобровиці на пагорбі Слави гранітним пам'ятником з іменами героїв увіковічена пам'ять про воїнів, загиблих на сході України — серед них Сергій Дейнега.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Бобровичанин Сергій Дейнега загинув від «Граду» на Донеччині. Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 25 січня 2020.
  2. ↑ Бобровичанин Сергій Дейнега загинув від «Граду»
  3. ↑ Герої Сіверського краю, стор. 80 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 січня 2020. Процитовано 3 лютого 2020.
  4. ↑ КНИГА ПАМ ЯТІ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ. збірка матеріалів обласної пошуково-дослідницької експедиції дітей і учнівської молоді. Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 25 січня 2020.


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дейнега_Сергій_Валентинович&oldid=39080467