Делькю-Охотська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Делькю-Охотська
60°59′07″ пн. ш. 142°42′43″ сх. д. / 60.985300000027777401° пн. ш. 142.71210000002776042° сх. д. / 60.985300000027777401; 142.71210000002776042
Витік Берилл
• координати 62°22′33″ пн. ш. 141°16′19″ сх. д. / 62.37583333336077374° пн. ш. 141.27194444446777766° сх. д. / 62.37583333336077374; 141.27194444446777766
Гирло Охота
• координати 60°59′07″ пн. ш. 142°42′43″ сх. д. / 60.985300000027777401° пн. ш. 142.71210000002776042° сх. д. / 60.985300000027777401; 142.71210000002776042
Країни: Росія Росія
Регіон Хабаровський край
Довжина 221 км
Площа басейну: 6410
Мапа

Делькю-Охотська (у верхів'ях Делькю) — річка в Росії, що тече по території Охотського району Хабаровського краю[2]. У верхів'ях в результаті біфуркації у точки з координатами 62°08′ пн. ш. 141°34′ сх. д. / 62.13° пн. ш. 141.56° сх. д. / 62.13; 141.56 від Делькю має відокремлення Делькю-Куйдусунська, що несе води до Північного Льодовитого океану. Основне річище далі має назву Делькю-Охотська і несе води до Тихого океану[3][4].

Походження назви[ред. | ред. код]

Походить від евенкійського слова «Дель-кю», яке перекладається як «штани». Походження назви може бути пов'язано з біфуркацією річки[5].

Фізико-географічна характеристика[ред. | ред. код]

Рельєф і гідрографія річки[ред. | ред. код]

Бере початок на південних схилах гори Берилл у льодовика Надія. Тече з півночі на південь між Охотським та Юдомським хребтами. Перед впадінням в Охоту різко повертає на схід. Довжина річки - 221 км, площа її сточища - 6410 км²[6].

Притоки[ред. | ред. код]

Впадає декілька річок, найбільші з них — праві притоки Нетер та Турта[6].

Туристичне значення[ред. | ред. код]

Річка є надзвичайно складним маршрутом для сплаву V категорії складності[7], у верхів'ях та середній течії річки спостерігаються полій, перекати, притиски, завали та мілководдя[8][3]. Влітку 2016 експедиція, під егідою Російського союзу рятувальників та Російського географічного товариства[3], пройшла шлях від Тихого до Північного Льодовитого океану внутрішніми водними шляхами (в тому числі по річці Делькю), дослідивши існування річкового шляху між океанами[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. GEOnet Names Server — 2018.
  2. Верховья Делькю. Публичная кадастровая карта.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  3. а б в К полюсу холода. Русское географическое общество. 21 июля 2016. Архів оригіналу за 11 грудня 2017. Процитовано 4 січня 2018.
  4. а б Экспедиция в Якутии нашла путь по рекам между Тихим и Ледовитым океанами | РИА Новости. Архів оригіналу за 5 січня 2018. Процитовано 4 січня 2018.
  5. Делькю-Охотская [Архівовано 16 червня 2017 у Wayback Machine.] — статья из научно-популярная энциклопедия «Вода России»
  6. а б Река Делькю Охотская (Делькю). Государственный водный реестр. Архів оригіналу за 4 квітня 2016. Процитовано 4 січня 2018.
  7. На этот раз в сражении человека с рекой, протекающей через полюс холода, победила река. «В окияне-море». 30 липня 2013. Архів оригіналу за 11 грудня 2017. Процитовано 4 січня 2018.
  8. Григорьев В. Н., Митрофанов В. В., Славинский О. К., Шишков Л. К., Плечко Л. А. Водные маршруты СССР. Азиатская часть. — М. : Физкультура и спорт, 1976. — С. 144—146.

Посилання[ред. | ред. код]