Дельфіна Де-ла-Крус-Заньярту
| Дельфіна Де-ла-Крус-Заньярту | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | ісп. Delfina De la Cruz Zañartu |
| Народилася |
24 лютого 1837 Консепсьйон, Чилі |
| Померла |
8 травня 1905 (68 років) Консепсьйон, Чилі |
| Країна |
 Чилі |
| Діяльність | First Lady of Chile, композиторка |
| Знання мов | іспанська |
| Батько | José María de la Cruzd |
| Родичі | Енрікета Пінто і Франсиско Антоніо Пінтуd |
| У шлюбі з | Анібал Пінто |
Дельфіна де-ла-Крус Заньярту (24 лютого 1837 Консепсьйон, Чилі — 8 травня 1905 Консепсьйон, Чилі) — чилійська піаністка[1] і перша леді Чилі. Вона була єдиною дитиною генерала Хосе Марії де-ла-Крус та його дружини Йозефи Заньяру і онукою чилійського революціонера Луїса де-ла-Круса.
Перша леді Чилі[ред. | ред. код]
Де-ла-Крус заручилася з Анібалом Пінто після того, як він повернувся з тривалої поїздки по Європі. Весілля відбулося 24 листопада 1855 року в Консепсьйоні. Шлюб мав політичний підтекст; Батько Пінто, Франциско Антоніо Пінто, колишній президент Чилі, вважав, що шлюб допоможе налагодити стосунки між містами Консепсьйон і Сантьяго. Конкуренція між містами виникла внаслідок чилійської революції 1851 року, під час якої в Консепсьйоні відбулися повстання проти центрального уряду, що базувався в Сантьяго. Шлюб створив сімейний зв'язок між батьком нареченої Хосе Марією де-ла-Круз, та батьком нареченого Мануелем Булнесом, які воювали один проти одного в битві при Лонкоміллі.
Пінто був обраний президентом Чилі в 1876 році, і де-ла-Крус супроводжувала його на всіх урядових церемоніях, навіть перевіряючи війська в його роті під час Тихоокеанської війни.
Де-ла-Крус була пов'язана шлюбом з двома іншими першими леді Чилі: Енрікетою Пінто, сестрою Пінто та дружиною Мануеля Булнеса, та Луїзою Гармендією, дружиною Франциско Антоніо Пінто.
Музична композиція[ред. | ред. код]
Де-ла-Крус була досвідченою піаністкою і композиторкою. Під псевдонімом Дельфіна Перес де-ла-Крус опублікувала 12 робіт, перевершених за обсягом лише Ісідорою Зегерс. Її робота отримала високу оцінку у місцевій пресі у Вальпараїсо та Сантьяго, де вона іноді виступала з бенефісними концертами. Кілька її творів також отримали міжнародне визнання, зокрема «Зірка ночі» (ісп. La estrella de la tarde), польку для фортепіано, яку грала у Парижі, а також Армандо-гондольєр (ісп. Armando el gondolero), вальс для фортепіано, який пізніше був презентований у Німеччині.[2] Вона також є першою чилійською жінкою, яка зайнялася композицією хорової музики, на той час сферою, де домінували чоловіки.[3][4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ En la biblioteca nacional se lanza libro sobre la compositora Delfina de la Cruz (Spanish) . Biblioteca Nacional de Chile. Архів оригіналу за 30 грудня 2019. Процитовано 24 березня 2021.
- ↑ Luco, Caterine. Biblioteca Nacional celebra a las compositoras femeninas del siglo XIX. Cultura y Entretención (Spanish) . Santiago, Chile: Latercera. с. 34. Архів оригіналу за 9 листопада 2018. Процитовано 24 березня 2021.
- ↑ Merino Montero, Luis (June 2010). Los inicios de la circulación pública de la creación musical escrita por mujeres en Chile [The Beginnings of Public Circulation of Music Written by Women in Chile]. Revista musical chilena (Spanish) . Т. 64, № 213. Santiago, Chile: Facultad de Artes, Universidad de Chile. с. 53—76. doi:10.4067/S0716-27902010000100005. ISSN 0716-2790. Архів оригіналу за 25 грудня 2019. Процитовано 24 березня 2021.
- ↑ Arce Vidal, Leonardo (26 квітня 2015). Mujeres compositoras: Una historia recortada [Women Composers: A History Reduced] (Spanish) . Chile. Архів оригіналу за 21 липня 2019. Процитовано 24 березня 2021.
