Дельфін Хорвіллер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дельфін Хорвіллер
фр. Delphine Horvilleur
Народилася 8 листопада 1974(1974-11-08)[1] (49 років)
Нансі
Країна  Франція
Діяльність журналістка, рабин, письменниця, філософиня
Галузь юдаїзм[2] і журналістика[2]
Alma mater Hebrew Union College – Jewish Institute of Religion – New Yorkd і Єврейський університет
Знання мов французька[3][2], англійська і іврит
Конфесія юдаїзм
У шлюбі з Ariel Weild[4]
Нагороди
IMDb ID 7103689
Сайт tenoua.org

Дельфін Хорвіллер (8 листопада 1974(1974-11-08), Нансі) — третя жінка-рабин у Франції та редакційний директор щоквартального єврейського журналу Revue de pensée(s) juive(s) Tenou'a.[5][6][7][8] Лідерка конгрегації в Парижі, Ліберального єврейського руху Франції, єврейської ліберальної культурної та релігійної асоціації, що належить до Всесвітнього союзу прогресивного юдаїзму[9][10]. Авторка книги «En tenue d’Eve. Féminin, Pudeur et Judaïsme» («У вбранні Єви. Жіночність, скромність і юдаїзм»; 2013), у якій порушено питання зображення наготи та скромності в Біблії.[5]

Життєпис[ред. | ред. код]

Дельфін Хорвіллер народилася 1974 року і виросла у Нансі, але переїхала до Єрусалиму у 17-річному віці. Вона вивчала науки про життя в Єврейському університеті.[5] Через п'ять років повернулася до Парижа і почала працювати журналісткою.[5] Навчалася у відомих єврейських вчених, таких як французький філософ Марк-Ален Уакнін і колишній головний рабин Жиль Бернгейм, і врешті переїхала до Нью-Йорка, де навчалася в Дріша Єшиві.[5] Вона була висвячена в Єврейському коледжі-Єврейському інституті релігії в Нью-Йорку в 2008 році, а пізніше повернулася до Франції.[10] У 2016 році Наджат Валло-Белкасем нагородив її спеціальною відзнакою.[11]

У 2009 році Хорвіллер призначили головним редактором щоквартального журналу «Tenou'a», виданого асоціацією Tenou'a від Ліберального єврейського руху Франції. Це довідкове видання ліберальної єврейської думки у Франції, де можна знайти інформацію про різноманітні релігійні почуття, пов'язані з соціальними проблемами (фемінізм, навколишнє середовище, сексуальність, міграційна політика тощо).[12]

Родина[ред. | ред. код]

Хорвіллер одружена з Аріелем Вейлем, мером округу Паризький центр. У них троє дітей.[13]

Публікації[ред. | ред. код]

  • Notarikon: The Rabbinic Art of Word-breaking. Brookdale Center: Hebrew Union College-Jewish Institute of Religion. 2008. OCLC 192021507.
  • Lifting the Curtain - The theatrical Kol Nidre, All these Vows published by rabbin Lawrence A. Hoffman, Jewish Lights Publishing., 2011 
  • En tenue d’Ève : féminin, pudeur et judaïsme. Grasset. 2013. ISBN 2757869663. OCLC 1024070980.
  • Comment les rabbins font les enfants ? : sexe, transmission, identité dans le judaïsme. Grasset. 2015. ISBN 2253186090. OCLC 993080865.
  • Des mille et une façons d’être juif ou musulman. Seuil. 2017. ISBN 2021349314. OCLC 1033520372. with Rachid Benzine,
  • Réflexions sur la question antisémite. Grasset. 2019. ISBN 2253820342. OCLC 1140368044.[14] in English released as Anti-Semitism Revisited: How the Rabbis Made Sense of Hatred. MacLehose Press. 2021. ISBN 978-1529404753.
  • Comprendre le monde. Bayard Culture. 2020. ISBN 2227497998. OCLC 1163855144.
  • Vivre avec nos morts. Grasset. 2021. ISBN 9782246826941. Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 19 квітня 2022.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Who's Who in France — Paris: 1953. — ISSN 0083-9531; 2275-0908
  2. ↑ а б в Czech National Authority Database
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ https://www.lemonde.fr/m-le-mag/article/2019/01/11/delphine-horvilleur-madame-la-rabbin_5407537_4500055.html
  5. ↑ а б в г д Benhamou, Rebecca (21 червня 2013). No liberté and égalité in France for women rabbis. The Times of Israel. Архів оригіналу за 19 квітня 2022. Процитовано 19 квітня 2022.
  6. ↑ 32nd IAJGS INTERNATIONAL CONFERENCE on JEWISH GENEALOGY - Paris from 15th till 18th July 2012 - Rabbin Delphine HORVILLEUR. Paris2012.eu. Архів оригіналу за 22 February 2014. Процитовано 17 липня 2013.
  7. ↑ Delphine Horvilleur : " Pour rester vivante, la religion doit être bousculée " - societe - Elle. Elle.fr. 21 грудня 2012. Архів оригіналу за 15 червня 2021. Процитовано 17 липня 2013.
  8. ↑ (French) Sonia Sarah Lipsyc, «Delphine Horvilleur, 3ème femme rabbin en France» [Архівовано 15 січня 2022 у Wayback Machine.], 6 December 2008.
  9. ↑ Our Rabbis. Mjlf.org. 27 вересня 2008. Архів оригіналу за 22 February 2014. Процитовано 17 липня 2013.
  10. ↑ а б Halpern, Gilad (8 липня 2012). Just don't call her 'Monsieur le rabbin' - Israel News. Haaretz. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 19 квітня 2022.
  11. ↑ Klug, Lisa (5 вересня 2016). France's foremost female rabbi takes a stab at the patriarchy. The Times of Israel. Архів оригіналу за 19 квітня 2022. Процитовано 16 грудня 2016.
  12. ↑ Delphine Horvilleur : " On renvoie toujours la femme à son utérus " (фр.). 26 березня 2017. Архів оригіналу за 19 квітня 2022. Процитовано 27 жовтня 2019.
  13. ↑ Woman is the Jew of the world. Haaretz.com (англ.). Архів оригіналу за 19 квітня 2022. Процитовано 9 липня 2020.
  14. ↑ Réflexions sur la question antisémite (pour pour tout le monde) • Grasset • L'essai du mois, Antisémitisme, Haine, Judaïsme, Delphine Horvilleur, Totalité, Altérité • Philosophie magazine. www.philomag.com. 1 березня 2019. Архів оригіналу за 28 March 2019. Процитовано 25 лютого 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дельфін_Хорвіллер&oldid=36175092