Демочко Марія Олексіївна
| Марія Олексіївна Демочко | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народилася |
1 листопада 1995 Київ, Україна | |||
| Померла | 29 березня 2022 (26 років) | |||
| Національність | українка | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Діяльність | актриса театру і кіно | |||
| Роки діяльності | 2016 — 2022 | |||
|
| ||||
Марія Олексіївна Демочко (1 листопада 1995, м. Київ — 29 березня 2022, ???) — українська актриса театру і кіно, акторка Київського академічного театру юного глядача на Липках.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася 1 листопада 1995 року в Києві.
У 2016 році закінчила акторське відділення Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (майстерня Володимира Ніколаєнко та Лариси Хоролець)[1].
З 2017 року — актриса Київського академічного театру юного глядача на Липках. Титульна роль у виставі «Дюймовочка» (реж. Ірина Зільберман) відмічена номінаціями театральної премії «Київська пектораль» як «Найкращий акторський дебют», увійшла у лонг-лист медійної театральної премії «Дзеркало сцени»[2][3]. Під час карантину, спричененого пандемією коронавірусної хвороби, брала участь у програмі «Добраніч, глядачата», де актори Театру на Липках щовечора читали вечірню казочку для малюків в онлайн-режимі[4].
Під час конкурсного добору посаду директора — художнього керівника Київського академічного театру юного глядача на Липках у 2021 році, виступала із активною підтримкою чинного керівника Віктора Гирича, який поступився посадою Славі Жилі[5][6][7].
Загинула 29 березня 2022 року під час вторгнення Росії в Україну[8].
Ролі в театрі[ред. | ред. код]
Можливо, ідеальне втілення образу крихітної чарівної героїні з казки Ганса Крістіана Андерсена. Бо сама ця актриса — як alter ego Дюймовочки: тендітна, безпосередня, добра. Попри все, молода актриса ще й здатна «тримати зал», особливо коли в ньому бешкетні дітлахи та їхні серйозні батьки. І найбільша нагорода для актриси — коли маленький глядач абсолютно щиро сприймає «її» за Дюймовочку.
- (введення) 1998 — «Чарівна Пеппі» за повістю «Пеппі Довгапанчоха» Астрід Ліндгрен; реж. Віктор Гирич — Пеппі
- (введення) 2008 — «Поліанна» за одройменним романом Елеонор Портер; реж. Віктор Гирич — Поліанна
- (введення) 2012 — «Сон літньої ночі» за одройменною п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Віктор Гирич — Гермія
- (введення) 2016 — «Ти особливий» Олени Несміян за казкою Макса Лукадо[en]; реж. Олена Несміян — чоловік
- 2017 — «Місто» за мотивами однойменного романа Валер'яна Підмогильного; реж. Артур Артименьєв — Нюся
- 2017 — «Дюймовочка» за однойменною казкою Ганса Крістіана Андерсена; реж. Ірина Зільберман — Дюймовочка[2]
- 2018 — «ВомбатМишаКіт» Артура Артименьєва за мотивами Рут Парк; реж. Артур Артименьєв[ru] — Миша (мала сцена)[9]
- 2018 — «Місце для дракона» за однойменною повістю» Юрія Винничука; реж. Олег Мельничук — Настасія
- 2018 — «Людвіг XIV» за казкою «Тутта Карлссон, Перша і Єдина, Людвіг Чотирнадцятий і інші» Яна Екгольма; реж. Анастасія Вервейко — Курча
- 2019 — «Кураж» («Хроніка часів Тридцятилітньої війни») за мотивами п'єси «Матінка Кураж і її діти» Бертольта Брехта; реж. Олексій Скляренко — дівчина
- 2020 — «Хлопчик із бляшанки» Діани Артіменьєвої за твором Крістін Нестлінґер; реж. Артур Артименьєв — Кітті
- «Догоридригом» Ксенії Драгунської; реж. Вікторія Філончук — Ліза
- «Жила собі Сироїжка» Валерія Зиміна; реж. Дмитро Лобода — Поганка
Фільмографія[ред. | ред. код]
- 2015 — Емігрант (короткометражний) — продавчиня
- 2017 — Сірий птаха (короткометражний) — Катя[10]
- 2020 — Жіночий лікар — 5 (телесеріал) — Варя, медсестра
- 2021 — Топтун (телесеріал) — Аля
Нагороди та визнання[ред. | ред. код]
- 2018 — Номінація на театральну премію «Київська пектораль» в категорії «Найкращий акторський дебют» за роль Дюймовочки у виставі «Дюймовочка», Київський академічний театр юного глядача на Липках[2]
- 2018 — Номінація III медійної театральної премії «Дзеркало сцени — 2018» (Кращі роботи молодих акторів у київських виставах 2017 року — вік акторів — до 30 років) за роль Дюймовочки у виставі «Дюймовочка», Київський академічний театр юного глядача на Липках[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв (Рейтингові списки, 2012)
- ↑ а б в На «Київську пектораль» претендують 22 спектаклі та 18 акторів (укр.). «Київ 1». Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 2022-3-30.
- ↑ а б в Олег ВЕРГЕЛІС (19 січня 2018). Дійові особи та виконавці: молоді актори у «Дзеркалі сцени-2018» (укр.). Г-та «Дзеркало тижня» №2. Архів оригіналу за 30 березня 2022. Процитовано 2022-3-30.
- ↑ Наталя ПОТУШНЯК (22 квітня 2020). ТЮГ в умовах карантину. Про креативну самоізоляцію (укр.). Г-та «День» №73. Архів оригіналу за 30 березня 2022. Процитовано 30 березня 2021.
- ↑ Мирослав СОЛОНАР, Олексій ІВАНЧЕНКОВ (4 вересня 2021). Театр юного глядача отримав нового керівника: чому протестують актори (укр.). «5 канал». Архів оригіналу за 30 березня 2022. Процитовано 30 березня 2022.
- ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (30 вересня 2021). Збір трупи Київського театру на Липках (28 вересня 2021) (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 30 березня 2022. Процитовано 30 березня 2022.
- ↑ Мирослав СОЛОНАР, Олексій ІВАНЧЕНКОВ (30 серпня 2021). У Києві конкурсна комісія вибрала нового очільника знаменитого Театру юного глядача, що на Липках (укр.). «Свідок НТН». Процитовано 31 серпня 2022.
- ↑ Київський ТЮГ втратив Дюймовочку. Померла молода актриса. «Главком» (укр.). Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 30 березня 2022.
- ↑ Театри в Києві ВомбатМишаКіт
- ↑
Сірий Птаха — Gray Bird (2017) Короткометражный художественный фильм на YouTube
Посилання[ред. | ред. код]
- Шоурил Марії Демочко (2019)
- Марія Демочко [Архівовано 30 березня 2022 у Wayback Machine.] на порталі Kino-teatr.ru
- Марія Демочко на порталі Theatre.Love
- Марія Демочко в каталозі Acmodasi