День пам'яті українців - жертв примусового виселення у 1944-1951 роках
| День пам'яті українців - жертв примусового виселення у 1944-1951 роках | |
|---|---|
| Офіційна назва | День пам’яті українців - жертв примусового виселення з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944-1951 роках |
| Місце |
 Україна |
| Засновано | 2018 |
| Дата | щорічно в другу неділю вересня |
| 2023 дата | 10 вересня |
| 2024 дата | 8 вересня |
| 2025 дата | 14 вересня |
День пам'яті українців — жертв примусового виселення з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944—1951 роках — щорічний національний пам'ятний день в Україні, що припадає на другу неділю вересня.
Історія дня пам'яті[ред. | ред. код]
Національний пам'ятний день установлено відповідно до Постанови Верховної Ради України від 8 листопада 2018 року № 2608-VIII «Про відзначення на державному рівні 75-х роковин початку депортації українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944—1951 роках». Цим нормативним документом було визначено щороку у другу неділю вересня відзначати День пам'яті українців — жертв примусового виселення з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944—1951 роках.
У 2019 році 75-ті роковини початку депортації українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944—1951 роках відзначалися на державному рівні в Україні. Також 2019 рік було оголошено Роком Пам'яті депортованих українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944—1951 роках[1][2].
Передумови[ред. | ред. код]
Радянська влада після звільнення України широко використовувало примусове виселення мирного населення з каральною чи політичною метою. Процес депортації українців у 1944—1951 роках мав форму військових операцій проти мирного населення, супроводжувався грубим порушенням основоположних прав і свобод людини та громадянина, повною забороною повернення на рідні землі, вилученням майна, безальтернативним закріпленням за новими місцями поселення, залишати які було заборонено, обмеженням політичних, соціальних, економічних і культурних прав, що призвело до руйнування української культурної та історичної спадщини, поставило під загрозу знищення низку етнографічних груп українського народу. Депортація мала на меті призупинення тисячолітнього існування найзахіднішої гілки українства.
9 вересня 1944 року в Любліні СРСР та Польща уклали угоду про «взаємний обмін населенням» — примусово виселяли українців із Польщі, а поляків з України. За інформацією Українського інституту національної пам'яті примусово покинули свої домівки майже 700 тисяч українців, які втратили все своє майно. Депортація супроводжувалась застосуванням терору, репресій, конфіскації майна, обмеження політичних, соціальних, економічних і культурних прав людей. Зокрема, понад 482 тисячі українців у 1944—1946 роках примусово переселили до УРСР. У 1947 році майже 150 тисяч українців тих українців, що відмовились виїжджати до СРСР, польська влада в ході «операції Вісла» примусово депортувала у північні та західні регіони Польщі. Ще кілька десятків тисяч українців були позбавлені батьківських домівок під час обмінів прикордонними ділянками між СРСР та Польщею у 1948 та 1951 роках[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Рада встановила День пам'яті жертв депортації українців із Польщі. https://www.ukrinform.ua/. Укрінформ. 8 листопада 2018. Архів оригіналу за 8 листопада 2018. Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ Рада оголосила Рік пам'яті депортованих з Польщі українців. https://ua.korrespondent.net/. Корреспондент. 8 листопада 2018. Архів оригіналу за 8 листопада 2018. Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ Штогрін, Ірина (8 вересня 2021). День пам’яті примусового виселення українців у 1944–1951 роках із Лемківщини, Надсяння, Холмщини. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 11 вересня 2022.