Дереволаз оливковий
| Дереволаз оливковий | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Sittasomus griseicapillus (Vieillot, 1818) | ||||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||
| Dendrocopus griseicapillus | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Дереволаз оливковий[2] (Sittasomus griseicapillus) — вид горобцеподібних птахів родини горнерових (Furnariidae). Мешкає в Мексиці, Центральній і Південній Америці. Це єдиний представник монотипового роду Оливковий дереволаз (Sittasomus). Виділяють низку підвидів.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 13-19,6 см, вага 8-20 г. Голова, горло і верхня частина спини рівномірно оливково-зелені, нижня частина спини, крила, надхвістя і хвіст рудувато-коричневі, груди і живіт сірі. В польоті на махових перах помітна охриста смуга. Стрижні стернових пер видовжені у вигляді "шипів" на кінці хвоста. Дзьоб невеликий, тонкий, прямий.
Підвиди[ред. | ред. код]
,_Manacapuru,_Amazonas,_Brazil.jpg)
.jpg)
Виділяють п'ятнадцять підвидів:[3]
- S. g. jaliscensis Nelson, 1900 — Мексика (від південного Наярита, південно-західного Тамауліпаса і східного Сан-Луїс-Потосі на південь до перешийка Теуантепек);
- S. g. gracileus Bangs & Peters, JL, 1928 — південно-західна Мексика (від східного Табаско до півострова Юкатан), північний Беліз і північна Гватемала (Петен);
- S. g. sylvioides Lafresnaye, 1850 — від південно-східної Мексики до північно-західної Колумбії;
- S. g. perijanus Phelps, WH & Gilliard, 1940 — гори Сьєрра-де-Періха на кордоні північно-східної Колумбії і північно-західної Венесуели;
- S. g. tachirensis Phelps, WH & Phelps, WH Jr, 1956 — північна Колумбія (південний Болівар, Сантандер) і західна Венесуела (південно-західна Тачира);
- S. g. griseus Jardine, 1847 — Венесуельські Анди (Сьєрра-де-Періха, Прибережний хребет), північне узбережжя Венесуели, острів Тобаго;
- S. g. aequatorialis Ridgway, 1891 — тихоокеанське узбережжя на заході Еквадору (на південь від західного Есмеральдаса) і на північному заході Перу (Тумбес);
- S. g. amazonus Lafresnaye, 1850 — південний схід Колумбії, південь Венесуели (захід і південь Амасонасу), схід Еквадору і Перу, захід Бразильської Амазонії (на схід до Ріу-Негру і Мадейра, на південь до північному заходу Мату-Гросу);
- S. g. axillaris Zimmer, JT, 1934 — південний схід Венесуели (центр і південь Амасонасу, Болівар), Гвіана, північний схід Бразилії (від нижньої течії Ріу-Негру до Амапи);
- S. g. viridis Carriker, 1935 — Болівійська Амазонія;
- S. g. transitivus Pinto & Camargo, 1948 — південний схід Бразильської Амазонії (від Тапажоса на схід до північного сходу Мату-Гросу);
- S. g. griseicapillus (Vieillot, 1818) — південний схід Болівії, південь центральної Бразилії (південний захід Мату-Гросу, Мату-Гросу-ду-Сул), північ і захід Парагваю, північ Аргентини (на південь до Кахамарки, Сантьяго-дель-Естеро і півночі Санта-Фе);
- S. g. reiseri Hellmayr, 1917 — північно-східна Бразилія (від Мараньяна, Сеари і Пернамбуку на південь до Токантінса і північно-західної Баїї);
- S. g. olivaceus Wied-Neuwied, M, 1831 — східне узбережжя Бразилії (південно-східна Баїя);
- S. g. sylviellus (Temminck, 1821) — південно-східна і південна Бразилія (на південь від південно-східного Гояса, Мінас-Жерайса і Еспіріту-Санту), південно-східний Парагвай, північно-східний Уругвай і північно-східного Аргентина (Місьйонес, північно-східний Коррієнтес).
Деякі дослідники виділяють низку підвиди (від S. g. jaliscensis до S. g. aequatorialis) у окремий вид Sittasomus griseus[4].
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Оливкові дереволази мешкають в Мексиці, Гватемалі, Белізі, Сальвадорі, Гондурасі, Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Венесуелі, Еквадорі, Перу, Бразилії, Болівії, Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані, Аргентині, Парагваї, Уругваї і на Тринідаді і Тобаго[5][6][7]. Вони живуть переважно у вологих рівнинних тропічних лісах, в Андах у гірських вічнозелених і хмарних лісах, в посушливих районах в листопадних і галерейних лісах, в саванах серрадо і заростях каатинги, в Амазонії у вологих тропічних лісах терра-фірме, також в заболочених лісах ігапо та у варзейських лісах[en] (тропічних лісах у заплавах Амазонки і її притоків). Зустрічаються поодинці або парами, переважно на висоті до 1550 м над рівнем моря, в горах Західної Сьєрра-Мадре в Мексиці місцями на висоті до 2000 м над рівнем моря, в горах венесуельського Прибережного хребта місцями на висоті до 2300 м над рівнем моря.
Оливкові дереволази живляться комахами та іншими членистоногими, а також їх личинками і яйцями, яких шукають під корою та в тріщинах кори на стовбурах дерев. Вони іноді приєднуються до змішаних зграй птахів і слідкують за кочовими мурахами[8][9][10]. Гніздяться в кронах дерев, на висоті до 12 м над землею. В кладці 3 білих яйця.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Sittasomus griseicapillus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 22 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Ovenbirds, woodcreepers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 вересня 2022.
- ↑ BirdLife International (2016). Deconychura griseus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 22 вересня 2022
- ↑ O'Shea, B.J.; Christopher, M.; Claramunt, Santiago; Schmidt, Brian K.; Gebhard, Christina A.; Schmitt, C. Gregory; Erskine, Kristine T. (2007). New records for Guyana, with description of the voice of Roraiman Nightjar Caprimulgus whitelyi (PDF). Bulletin of the British Ornithologists' Club. 127 (2): 118—128.
- ↑ Azpiroz, Adrián B.; Menéndez, José L. (2008). Three new species and novel distributional data for birds in Uruguay. Bulletin of the British Ornithologists' Club. 128 (1): 38—56.
- ↑ Claramunt, Santiago (1998). Todirostrum plumbeiceps y Sittasomus griseicapillus, dos Passeriformes nuevos para Uruguay (Aves) (PDF). Comunicaciones Zoológicas del Museo de Historia Natural de Montevideo. 12 (189): 1—4.
- ↑ de Mello Beisiegel, Beatriz (2007). Foraging Association between Coatis (Nasua nasua) and Birds of the Atlantic Forest, Brazil. Biotropica. The Association for Tropical Biology and Conservation. 39 (2): 283—285. doi:10.1111/j.1744-7429.2006.00255.x.
- ↑ Machado, C.G (1999). A composição dos bandos mistos de aves na Mata Atlântica da Serra de Paranapiacaba, no sudeste brasileiro [Mixed flocks of birds in Atlantic Rain Forest in Serra de Paranapiacaba, southeastern Brazil] (PDF). Revista Brasileira de Biologia (порт.). 59 (1): 75—85. doi:10.1590/S0034-71081999000100010.
- ↑ Olson, Storrs L.; Alvarenga, Herculano M.F. (2006). An extraordinary feeding assemblage of birds at a termite swarm in the Serra da Mantiqueira, São Paulo, Brazil (PDF). Revista Brasileira de Ornitologia. Sociedade Brasileira de Ornitologia. 14 (3): 297—299. Архів оригіналу (PDF) за 17 грудня 2008.
Джерела[ред. | ред. код]
- ffrench, Richard (1991). A Guide to the Birds of Trinidad and Tobago (вид. 2nd). Boston: Comstock Publishing. ISBN 0-8014-9792-2.
- Hilty, Steven L (2003). Birds of Venezuela. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-6418-5.
- Stiles, F. Gary; Skutch, Alexander F. (1990). A Guide to the Birds of Costa Rica. Ithaca, N.Y: Comstock Publishing. ISBN 0-8014-9600-4.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |