Державін Павло Іванович

Державін Павло Іванович
рос. Державин, Павел Иванович
Народження	17 лютого 1904(1904-02-17) Петергоф (нині — Ленінградська область), Санкт-Петербург, Російська імперія
Смерть	17 лютого 1993(1993-02-17) (89 років) Одеса  Україна
Поховання	Другий Християнський цвинтар (Одеса)
Національність	Росіянин
Приналежність	СРСР
Рід військ	Військово-морські сили
Освіта	Санкт-Петербурзький військово-морський інститут
Роки служби	1926—1952
Звання	Капітан I рангу
Командування	Дунайська військова флотилія (СРСР)
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «За оборону Одеси» Медаль «За оборону Севастополя» Медаль «За оборону Кавказу» Медаль «За взяття Будапешта» Медаль «За взяття Відня» Медаль «За визволення Белграда» Медаль «Ветеран праці» Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «40 років Збройних Сил СРСР» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Державін Павло Іванович у Вікісховищі

Державін Павло Іванович (27 лютого 1904, Петергоф, Російська імперія — 17 лютого 1993, Одеса, Україна) — капітан 1-го рангу військово-морського флоту СРСР, учасник Великої Вітчизняної війни, Герой Радянського Союзу (1944).

Біографія

Павло Державін народився 27 лютого 1904 року в Петергофі (нині — Ленінградська область) в робітничій родині. Здобув середню освіту, з десяти років почав працювати. Був робітником тютюнової фабрики в Петрограді, потім став працювати на будівництві залізниці, на Волховській гідроелектростанції, теслею на шкіряному заводі в Ленінграді. У 1926 році Державін був призваний на службу в робітничо-селянський Червоний Флот. Закінчив флотську школу водолазів у Балаклаві, після чого служив на прикордонному кораблі «Воровський», з 1930 року був на ньому боцманом. Брав участь у затриманні контрабандистів, за що був нагороджений іменним годинником. У 1932-1934 роках служив головним боцманом Амурської флотилії. У 1938 році Державін закінчив Ленінградське військово-морське училище, після чого командував дивізіоном сторожових катерів 26-го Одеського прикордонного загону, з 1940 року командував 1-м дивізіоном 1-го Чорноморського загону прикордонних суден українського прикордонокруга[1].

З червня 1941 року — на фронтах Великої Вітчизняної війни. Загін сторожових катерів під командуванням Державіна займався конвоюванням транспортів, вів дозор, відбивав атаки авіації противника, перекидав десанти і евакуював поранених, обстрілював укріплені пункти противника, надавав допомогу отримали пошкодження військовим і транспортним суднам. З жовтня 1943 року капітан 3-го рангу Павло Державін командував дивізіоном бронекатерів Азовської військової флотилії. Відзначився під час Керченської десантної операції.

Катери загону Державіна займалися висадкою десантів в районі населених пунктів Жуковка і небезпечна (нині — в межах Керчі), вела обстріл німецької оборони. Катери загону безперервно здійснювали рейси між берегами Керченської протоки, займаючись постачанням десантників. Надалі загін протягом 165 діб забезпечував безперебійну роботу поромної переправи з Таманського півострова на Керченський.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 січня 1944 року за «зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені мужність і героїзм у боях з німецькими загарбниками» капітан 3-го рангу Павло Державін був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 2900.

У квітні 1944 року Державін призначений командиром бригади бронекатерів Дунайської військової флотилії. Бригада під його командуванням у складі Флотилії з боями пройшла вгору по Дунаю від Чорного моря до Братислави, брала активну участь у звільненні Румунії, Югославії, Угорщини, Чехословаччини, Австрії. Особисто очолював велику кількість бойових операцій. у тому числі висадку десантів (десант в районі Опатовац — Сотін та інші).

Після закінчення війни Державін продовжив службу в Радянській Армії. У 1948 році він закінчив курси удосконалення офіцерського складу при Військово-морській академії. У 1952 році в званні капітана 1-го рангу Державін був звільнений в запас. Проживав в Одесі.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 лютого 1984 року капітан 1 рангу у відставці Державін за військову доблесть в роки Великої Вітчизняної війни, заслуги в охороні державного кордону СРСР, активну військово-патріотичну роботу і в зв'язку з вісімдесятиріччям був нагороджений орденом Жовтневої Революції.

Помер 17 лютого 1993 року, похований на другому християнському кладовищі Одеси.

Почесний громадянин Одеси, Тутракана і Братислави.

Память

На честь Державіна село Аджіелі в Криму перейменовано в Державіно. Також на його честь названо корабель морської охорони Державної прикордонної служби України. В Одесі встановлено погруддя Державіна. У 2014 році в Санкт-Петербурзі школі 253 було присвоєно ім'я П.і. Державіна. Ім'я «Павло Державін» присвоєно патрульному кораблю проекту 22160 ВМФ Росії (закладений на Зеленодольському суднобудівному заводі в лютому 2016 року).

Нагороди

• Герой Радянського Союзу
• Орден Леніна
• Орден Жовтневої Революції
• Орден Червоного Прапора
• Орден Червоного Прапора
• Орден Червоного Прапора
• Орден Суворова
• Орден Ушакова
• Орден Вітчизняної війни
• Орден Вітчизняної війни
• Орден Червоної Зірки
• Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
• Медаль «За оборону Одеси»
• Медаль «За оборону Севастополя»
• Медаль «За оборону Кавказу»
• Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• Медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• Медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• Медаль «40 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• Медаль «За взяття Будапешта»
• Медаль «За взяття Відня»
• Медаль «За визволення Белграда»
• Медаль «Ветеран праці»
• Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
• Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
• Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
• Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
• Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
• Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»

іностранні

• Орден Клемента Готвальда

Література

• Державин П. И. Первый десант; Мы вернулись! — В кн.: Солдаты Родины. Одесса, 1976.
• Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
• Герои Советского Союза Военно-Морского Флота. 1937—1945. — М.: Воениздат, 1977.
• Голубев Е. П. Боевые звёзды. — Ярославль: Верх.-Волж.кн.изд., 1972.
• Пограничная служба России. Энциклопедия. Биографии. — Москва, 2008. (рос.)

Посилання

• Чисто одесские кумиры [Архівовано 21 лютого 2020 у Wayback Machine.] (рос.)