Джексенбаєв Шакір Джексенбаєвич

Джексенбаєв Шакір Джексенбаєвич
Народження	28 лютого 1901(1901-02-28) аул Шунгай, Російська імперія (нині Західноказахстанська область Казахстана)
Смерть	1988(1988) Москва СРСР
Приналежність	Російська імперія  СРСР
Освіта	Військова академія РХБЗ та інженерних військ
Партія	КПРС
Звання	Генерал-майор
Війни / битви	Громадянська війна в Росії, Велика Вітчизняна війна Сталінградська битва Битва на Курській дузі
Нагороди	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «40 років Збройних Сил СРСР» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»

Шакір Джексенбаевич Джексенбаєв (у сучасних казахських джерелах його ім'я дається в казахській транскрипції Шакір Жексенбаєв) (1901–1988) — перший радянський казахський професійний військовий генерал.

Біографія

Народився 1901 року в аулі Шунгай Букеївської Орди Астраханської губернії.

У 1908 році батько віддав його до початкової школи, потім — до Ханскоставочного вищого початкового училища, яке прирівнювалося до восьмого класу сучасної середньої школи. У 1917 році, після закінчення училища, Шакір вступив до педагогічних курсів. Закінчивши які переїхав у Шунгай.

У жовтні 1918 року на виборах до Рад робочих, селянських і червоноармійських депутатів Шакіра обрали до складу виконкому як відповідального секретаря. У цей час у Росії йшла громадянська війна, проводили набір добровольців до Робітничо-Селянської Червоної Армії (РККА). Шакір пішов добровольцем на війну. Його зарахували на Борисоглібські курси, де він познайомився з майбутнім поетом Степаном Щипачовим, з яким він потім дружив до самої смерті. Курсанти брали участь у боях. Особливий бойовий загін Борисоглібських курсів входив до оперативної групи для придушення заколоту Сапожкова.

У березні 1920 року Ш. Джексенбаєв став членом ВКП(б). Після закінчення курсів, у червні 1920 року, Джексенбаєва було призначено командиром взводу Першої Киргизької (казахської) кавалерійської дивізії. Через місяць його підвищили на посаді, призначивши помічником командира ескадрону. У тому ж році Джексенбаєва направили на навчання до Академії Генерального штабу РСЧА в Москву.

Після закінчення академії Шакіра Джексенбаєва направили в 110-й стрілецький полк 34-ї стрілецької дивізії Приволзького військового округу командиром роти, потім перевели на партійну роботу в цьому ж стрілецькому полку на посаду начальника навчальної частини об'єднаної військової школи імені ЦВК Казахської АРСР, а за рік призначили начальником стройового відділу Військового комісаріату Казахської АРСР, і його обрали кандидатом у члени ЦК Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Незабаром Шакіра Джексенбаєва перевели начальником штабу 110-го стрілецького полку 37-ї стрілецької дивізії Білоруського військового округу.

1930 року його терміново викликали до Москви й направили на курси при військово-хімічному відділенні Військово-технічної академії РСЧА для навчання спеціальності військового хіміка. Ця вища школа — перший спеціальний військово-навчальний заклад, який готував фахівців високої кваліфікації для хімічної служби Червоної Армії. Головною дисципліною для курсантів вважалася військово-хімічна справа, основним завданням є організація протихімічного захисту військ. У вересні 1931 року, після закінчення курсів, Джексенбаєв отримав призначення у військово-хімічне управління, а наприкінці листопада на нього чекало нове призначення, цього разу до Українського військового округу на посаду командира та комісара 4-го стрілецького батальйону протихімічної оборони, що був розміщений у Києві.

Навесні 1934 року за наказом командувача Українського військового округу батальйон узяв курс на схід — у Забайкалля. Причиною стала різка зміна міжнародної обстановки через захоплення Маньчжурії Японією та створення там держава Маньчжоу-го. У 1936 році Джексенбаєва було призначено помічником з хімслужби армійського інспектора штабу Окремої Червонопрапорної Далекосхідної Армії (ОКДВА), того ж року перевели начальником хімічної служби 45-го стрілецького корпусу.

У 1940 році йому було присвоєно звання полковника та призначили командиром батальйону протихімічної оборони Калінінського військового училища хімічного захисту РСЧА.

З початком Великої Вітчизняної війни Джексенбаєва було призначено старшим помічником начальника відділу хімічного захисту військ західного напрямку, старшим помічником начальника відділу хімзахисту Центрального фронту, потім виконувачем обов'язки начальника відділу хімзахисту 3-ї Армії Брянського, Південно-Західного фронтів.

Після розгрому німецьких військ під Москвою та Сталінградом, на Орловсько-Курській дузі батальйони хімзахисту були перекинуті на 2-й Прибалтійський фронт.14 жовтня 1943 року полковник Джексенбаєв був нагороджений орденом Вітчизняної війни I ступеня і йому було присвоєно військове звання генерал-майора технічних військ. Він так згадував цю подію:

«У якийсь момент начальник відділу хімзахисту полковник М. Ф. Успенський збільшив гучність динаміка, і ми почули добре знайомий голос Юрія Левітана, який передавав чергове повідомлення Інформбюро. Але раптом щось гарячою хвилею вдарило по серцю, легені застигли від нестачі повітря… Що це? Мені присвоєно звання генерал-майора технічних військ. Радості моїй не було меж. Висока оцінка моєї роботи закликала до ще більшої відповідальності та віддачі».

У лютому 1944 року від фашистів було звільнено всі прибалтійські республіки. Почалися бойові операції біля Східної Німеччини. Після закінчення однієї з таких операцій командувач фронтом маршал Радянського Союзу Л. А. Говоров вручив генерал-майору технічних військ Шакіру Джексенбаєву за бойові заслуги орден Леніна. А через деякий час Джексенбаєв отримав орден Червоної Зірки.

Після закінчення війни генерал-майор Джексенбаєв був призначений на посаду начальника відділу хімзахисту Ленінградського військового округу, потім перейшов працювати викладачем Військової академії хімічного захисту.

У 1946 році генерал Джексенбаєв був призначений на посаду заступника начальника управління хімічного озброєння та постачання сухопутних військ. Через три роки його призначили старшим викладачем військово-хімічної справи кафедри загальної тактики та оперативної підготовки військово-інженерної Червонопрапорної академії імені О. В. Куйбишева, потім начальником кафедри протихімічного захисту.

У 1958 році вийшов у відставку, у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі.

Помер у березні 1988 року в Москві.

Нагороди та звання

• Нагороджений орденом Леніна, чотирма орденами Червоного Прапора, двома орденами Вітчизняної війни І ступеня та орденом Червоної Зірки, а також медалями.
• Наказом Начальника Громадянської Оборони РРФСР від 25 грудня 1972 нагороджений нагрудним знаком «Відмінник Цивільної оборони СРСР».
• Наказом Міністра автомобільної промисловості СРСР від 27 лютого 1975 нагороджений значком «Відмінник Соціалістичного змагання Міністерства автомобільної промисловості».
• Почесний громадянин міста Уральська.

Пам'ять

• У місті Уральськ вулиця Камишинська була перейменована на вулицю Жексенбаєва.
• На цій вулиці в Уральську на стіні будинку № 78 йому встановлено меморіальну дошку.
• У мікрорайоні Алтин-Бесік Ауезівського району Алма-Ати Шакіру Жексенбаєву 5 травня 2011 року було відкрито пам'ятну дошку.

Література

• Жумагалієв Б. Генерал Шакір Жексенбаєв: До 100-річчя від дня народження // Пріуралля. 2001.

Посилання

• www.biografia.kz/famous/3694 Жексенбаєв Шакір